На цьому будинку Кракова немає вивіски “Театр юного глядача”, бо він розташовувався там до 1973 року, потім заклад повернув собі попередню назву, яку мав до 1944 року – “Багатела”. Це досить заплутана, але дуже цікава історія, яку написали талановиті краків’яни і насамперед талановита режисерка й постановниця Марія Біліжанка. Після завершення Другої світової війни театр “Wesoła Gromadka” був єдиним закладом, який пропонував вистави для дітей у Кракові, пише krakow-trend.eu.
Старт дитячого театру
Спочатку у будинку на розі між вулицями Кармеліцької та Крупнича розташовувався ресторан із шинком і танцювальною залою, але у 1919 це місце сподобалося відомому у Кракові магнату, видавцю “Ilustrowany Kurier Codzienny” Маріану Домбровському, і він вирішив створити свій окремий театр. Заклад отримав назву “Багатела” і близько 10 років приймав глядачів. Але у квітні 1928 року сталася пожежа, будинок сильно постраждав, його вдалося відновити лише через тривалий час за проєктами відомих архітекторів Станіслава Філіповича та Тадеуша Томбінського. Потім настала ера кіно, і власники переобладнали приміщення під кінотеатр, у 1930 році придбали навіть дорогу звукову апаратуру. Прибуток отримували непоганий, у 1938 році приміщення навіть змогли модернізувати, створили просторий хол, приймальню та гардеробні. Одразу ж змінили й назву на “Scala”. Але скористатися новими прибутками не пощастило, почалася Друга світова війна. На той час у будинку розмістили кінотеатр “Nur für Deutsche”, а підпільники – таємний штаб Армії Крайової.
Коли завершилися бої, і Краків почав повертатися до мирного життя, міська влада вирішила віддати приміщення дитячому театру, який отримав назву “Весела громадка” (Wesoła Gromadka). Ініціаторкою рішення стала режисерка Марія Біліжанка, яка вже не один рік намагалася створити у місті такий заклад. Спочатку керувала дитячою сценою у театрі імені Словацького, її добре знали у мистецькій раді Театральної студії при Старому театрі Кракова. Багатьом містянам запам’яталася перша вистава з участю юних акторів, де діти створювали живі декорації у виставі “Робінзон Крузо”. А у новому дитячому театрі довелося працювати з нуля, активісти закладу докладали чимало зусиль, щоб забезпечити належну матеріальну та моральну підтримку.
Перша вистава “Wesoła Gromadka”
Приміщення треба було привести до ладу, перш ніж проводити репетиції та приймати глядачів. А доки велися роботи, пані Марія спробувала сама написати й поставити першу краківську виставу для дітей. Нею стала казка “Бекса”, яку показали глядачам у травні 1945 року. Марія Біліжанка зібрала колектив акторів, які цікавилися дитячим театром, з весни 1945 року до грудня 1948 року трупа підготувала 13 прем’єр.
В акторів практично не було ані гримерок, ані майстерень, не вистачало обладнання для створення світлових ефектів. Крім того, свої претензії на приміщення почали висловлювати керівники театру Війська Польського. Тому у березні 1946 року мерія Кракова передала будинок одразу 2 театрам: філії театру Війська Польського та “Веселій громадці”. Довелося ділити час на вистави, репетиції та сцену. Дитячим театром керували такі ж ентузіастки, як і Марія Біліжанка, директоркою стала Зофія Мисляковська, яка взяла на себе адміністративні справи, художньою керівницею – пані Марія, а музичне керування очолила Анда Кічман.
Перші роки роботи дитячого театру
Але практика показала, що закладу потрібні не лише актори, а й літератори та художники, відтак, пані Марія знайшла талановитих активістів і для цієї роботи. Літературний нагляд за виставами спочатку здійснювала Гелена Веловейська, потім – Анна Свірщинська та Владислав-Юзеф Добровольський. Обов’язки оформлювача виконував Єжи Шеський. Спільними зусиллями залучили й відомих акторів, які надовго залишилися у “Веселій громадці”: Алі Бунш, Анджея Цибульського, Анджея Стопку, Євгеніуша Ванєка, Йоланту Марчинську.
Спочатку ставили вистави тільки для найменших глядачів, які показували у будні зранку або у неділю увечері. Потім у 1946 році підготували репертуар ще й для школярів, працювали на виїздах у навчальних закладах, щоб зацікавити підлітків. Умови роботи, як і зарплата, були незадовільними, доки у 1947 році заклад не почало фінансово підтримувати Міністерство культури та мистецтва. Щомісячна дотація у 150 000 злотих стала порятунком, бо це дало можливість виставити найнижчі ціни на квитки, щоб заохочувати дітей. У сезоні 1945-1946 років театр показав 124 вистави, було продано 40 000 квитків, ще близько 5500 квитків роздали безплатно найбіднішим родинам, вихованцям дитячих будинків, переселенцям, щоб малюки мали змогу подивитися цікаві краківські вистави для дітей.
Зростання популярності
Поступово інтерес до дитячого театру зростав. У 1948 році актори “Веселої громадки” підготували майже 3 000 вистав і прийняли понад 150 000 юних глядачів. Подивитися п’єси приїздили батьки з дітьми навіть із далеких селищ: Забережова, Рудави, Кочмиржува, Могили. Пані Марія Біліжанка згадувала, що нерідко маленьких глядачів було більше, ніж місць, тому доводилося максимально заповнювати залу, приносити додаткові стільці. На 650 місць майже завжди припадало понад 700 глядачів.
Але виникали проблеми й з дисципліною. Пані Марія згадувала, що на перших виставах малюки пустували, гомоніли, псували сидіння, смітили у залі, могли влаштувати стрілянину з рогаток по сцені, допомагаючи добрим героям. Трупі знадобилося чимало терпіння та чуйності, щоб пояснити маленьким глядачам правила поведінки, і досить швидко ті навчилися правильно висловлювати своє задоволення чи незадоволення, підтримувати акторів.
За лаштунками театру
Були складнощі і з репертуаром. Пані Біліжанка активно співпрацювала з письменниками, переробляла їхні твори на вистави. Так з’явилися п’єси “Бідолаха” (Biedulka) “Тарілка королеви Бони” (Farfurka królowej Bony) Анни Свірщинської, “Абетка падала з печі” (Abecadło z pieca spadało) Зигмунта Лєснодорського та Антонія Богдзевича, у перекладах польською мовою “Про гномів і сирітку Марисю” (O krasnoludkach i sierotce Marysi) Марії Конопницької, “Піноккіо” Карла Коллоді, “Робінзон Крузо” Даніеля Дефо та багато інших. У трупі Марії Біліжанки працювало багато студентів Драматичної школи під керівництвом Юліуша Остерви, приїздили й талановиті актори, які хотіли отримати досвід роботи у дитячому театрі.
Потім 1948 рік приніс приємні зміни. На засіданні комітету культури та мистецтва міської національної ради було прийнято рішення про націоналізацію краківських театрів. Заклад отримав статус Державного театру юного глядача, а разом із ним – кращі умови для роботи та належне фінансування. Актори придбали автобус для вистав на виїздах, оформили зал, загальну кімнату, нову кравецьку майстерню, відремонтували сантехніку, придбали гарне технічне оснащення. Змінився й графік вистав. Театр почав приймати малюків зранку, а школярів – вдень та увечері. Трупа змогла собі дозволити гастролювати по інших містах і селах, іноді доводилося виступати просто неба, бо не було облаштованих приміщень. Але колектив усюди добре приймали, найкращою винагородою акторам була щира радість дітей. Ще почали організовувати новорічні ялинкові вистави, які щороку відвідували понад 15 000 маленьких глядачів. Давали п’єси і на відкритій сцені під час проведення Краківських днів у Барбакані та на аркадному подвір’ї Вавельського замку. Першою такою виставою стала “Farfurka królowej Bony”, яку на Вавелі побачили 4500 глядачів.
Радикальні зміни
Наприкінці 1950-х років у театру почалися проблеми з мерією, керівництву закладу дорікали за непослідовність у підборі репертуару, малу кількість ідеологічно витриманих творів. Потім почали ставити пропозиції передати приміщення театру “Rapsodycznemu”, а самим перебратися до спеціального театрального залу на вулиці Скарбова. Однак репертуар вдалося відстояти, як і виїзні вистави. Щодо назви, то у 1957 році “Весела громадка” змінилася на “Різноманітність” (Rozmaitosci). А у червні 1973 року театру повернули першу назву – Багатела, тільки змінили формат, там почали давати вистави і для дітей, і для дорослих. Цей заклад продовжує приймати маленьких глядачів і у XXI столітті. Ще у Кракові влаштовують вистави для дітей театри “Groteska” та “Magic”.
