У липневу ніч, коли вузькі вулички Старого міста ще тримають денне тепло, Краків починає звучати по-особливому. У повітрі – легкий дим кав’ярень, аромат кави й акорди, що відлунюють від старих кам’яниць. Це – Краківська Ніч Джазу (Krakowska Noc Jazzu), одна з найатмосферніших музичних подій Польщі. Тоді місто перетворюється на велику сцену, а джаз стає мовою, якою спілкуються всі – від маестро до перехожих. Ніч Джазу стала для Кракова не просто святом музики, а дзеркалом його душі, де поєднуються історія й сучасність, традиція та свобода. Місто нагадує, що справжня культура живе там, де люди слухають одне одного – навіть без слів, пише krakow-trend.eu.
Народження традиції
Ідея “Ночі Джазу” народилася у 2007 році як частина культурної ініціативи “Krakowskie Noce” – циклу безплатних мистецьких подій, покликаних відкрити місто для поціновувачів музики. Так разом із Ночами музеїв, театрів і поезії з’явилася ще й Ніч Джазу – подія, яку тодішня керівниця міського відділу культури Ізабела Хелберт (Izabela Helbert) описала просто: “Ми хотіли, щоб джаз знову належав людям, а не тільки сцені”.
Перші роки фестивалю проходили камерно: лише кілька виступів на Площі Ринок, у підвалах “Harris Piano Jazz Bar”, у клубах “Piwnica pod Baranami” та “Alchemia”. Однак вже з перших годин учасники та гості свята зрозуміли: з музикою нічний Краків живе інакше. Виконавці сміливо виходили за межі жанру: поруч із класичним свінгом лунали етноджазові експерименти, електронні імпровізації, ф’южн і навіть поєднання джазу з хіп-хопом.
Від локальної ініціативи до міжнародної сцени
У 2009 році до заходу вперше долучилися іноземні гості та виконавці. На літній джазовий фестиваль до міста Краків приїхав шведський тромбоніст і вокаліст Нільс Ландгрен (Nils Landgren), відомий своєю експресивною грою та яскравими сценічними номерами. Аплодували слухачі й бразильському співаку та гітаристу Жоао Боско (João Bosco), чия музика поєднувала самбу, босанову та джаз. Це була вирішальна мить – “Ніч Джазу” стала символом відкритості міста до світу.
Поступово захід набував популярності. Організатори з Краківського бюро фестивалів (Krakowskie Biuro Festiwalowe (KBF) розробили формат, де кожен концерт був складником єдиної джазової мозаїки. Музиканти виступали на площах, у клубах, парках, навіть на даху готелю чи палубі баржі на Віслі. У 2011 році родзинкою фестивалю став концерт японського саксофоніста Акіри Сакати, який розпочав виступ сольним інтро, під час якого з інструменту вирвався гігантський вибух надзвичайно яскравого та динамічного звучання. Цього вступу вистачило б на цілий концерт, але коли до нього приєдналися басист Дарін Грей та барабанник Кріс Корсано, музика набрала нового виміру. Виступ тріо Бротцмана вразив слухачів своєю енергією, трансом, широким динамічним діапазоном, швидкими змінами темпу та текстури.
Джаз, який належить місту
Особливість Краківської Ночі Джазу – у демократичності. Там не потрібно квитків і запрошень: хтось сидить на сходах Маріацького костелу, хтось пританцьовує на Ринку, а хтось слухає імпровізацію просто з відчинених вікон. Кожен куточок міста на одну ніч перетворюється на сцену, де панує імпровізація. Поступово фестиваль став невіддільною частиною культурної ідентичності Кракова – так само як “Jazz Jamboree” для Варшави чи “Montreux Jazz Festival” для Швейцарії. Але на відміну від великих комерційних форумів, у Кракові все тримається на живій енергії міста. У цьому – його чарівність, адже джаз грають не “для когось”, а “з кимось”.
У середині 2010-х років на сценах фестивалю з’явилися нові, молоді, сміливі, експериментальні виконавці. Польські гурти “EABS” (Electro-Acoustic Beat Sessions) та “Jazzpospolita” принесли на захід електроніку. Разом із новаторами виступали відомі класики – квінтет Томаша Станько (Tomasz Stańko Quintet), тріо Адама Бальдиха і Хельге Ліен (Adam Bałdych & Helge Lien Trio), тріо Марціна Василевського (Marcin Wasilewski Trio). Програми фестивалю зачаровували синтезом інтелектуальної глибини та свободи імпровізації. Саме це поєднання з часом стало візитівкою “Ночі Джазу”, де лунали то старі вінілові мелодії, то нові електронні саундтреки.
Джаз як діалог епох
Коли світ вступив у третє десятиліття XXI століття, Краківська Ніч Джазу вже вільно говорила мовою Шопена та імпровізаціями Колтрейна. Краків, завжди чутливий до ритму часу, відкрив нову сторінку своєї музичної історії. У 2018 році центральною подією фестивалю став виступ піаніста Паскуале Стефано та бандонеоніста Джанні Норіо, вже давно відомих поціновувачам джазової та латиноамериканської музики своїм альбомом “Nocturno”. Їхня музика створила атмосферу інтимного та дивовижного вечора, коли джаз захопив Краків.
Особливий настрій концерту доповнив виступ Ганни Банашак, чий голос і стиль чудово вписався у легку, емоційну палітру заходу. А фанк-гурт “PBUG” додав подіям необхідної енергії, їхні ритми підхоплювали слухачів, запрошуючи танцювати й відчувати кожну ноту. На сцені Нової Гути дивував присутніх джаз-рок у виконанні “Keith Thompson Band”, чия музика відзначалася потужними рифами та імпровізаційною свободою. Блюзові настрої задавали “Wayne Markus” та “Soul Finger”, які подарували слухачам живий звук, сповнений глибоких емоцій та експресії.
Коли джаз залишився
2020 рік став випробуванням для багатьох фестивалів, бо пандемія COVID-19 зупинила концертне життя в усьому світі. Застиг в очікуванні й Краків. Площі та сцени спорожніли, але Ніч Джазу не зникла, а перейшла у режим онлайн. Організатори з Краківського бюро фестивалів створили гібридний формат: частину концертів транслювали наживо без глядачів, частину – записували у старовинних краківських інтер’єрах.
Після пандемії у Краківської Ночі Джазу знову з’явилися тисячі слухачів. У 2021 році головною подією заходу став виступ саксофоніста Бренфорда Марсаліса (Branford Marsalis) – лідера однойменного квартету, який поєднав майстерну техніку класичного джазу з імпровізацією. Музика продемонструвала динамічну взаємодію між саксофоном, фортепіано та контрабасом, ритми постійно змінювалися, гармонії розкривали нові відтінки. А імпровізаційні рішення музикантів подарували слухачам непередбачуване дійство.
Джаз майбутнього
Наступні роки довели, що Краківська Ніч Джазу не боїться змінюватися. Фестиваль став платформою не лише для концертів, а й для спільних проєктів між митцями різних сфер – візуального мистецтва, танцю, різноманітних технологій. З’явилися джазові інсталяції, де рух світла реагував на ритм контрабаса, а на екранах з’являлися абстрактні картини, створені штучним інтелектом. У 2024 році особливий успіх мав виступ “Gosia Markowska Band”, який поєднав проникливий вокал із сучасними джазовими ритмами. Концерт подарував не лише яскраві композиції гурту, а й відкритий джем-сейшен, де всі охочі могли приєднатися до музичного експерименту та відчути справжній дух імпровізації.
2025 рік проминув під символічним гаслом “Рік Джазової свободи” (Jazz Freedom) – символічного нагадування, що джаз від самого заснування був музикою волі. На фестивалі виступив видатний польський джазовий скрипаль Адам Балдих (Adam Bałdych) зі своїм проєктом “Квінтет Адама Балдиха” (Adam Bałdych Quintet). Музиканти виконали композиції зі свого останнього альбому “Портрети” (Portraits), які водночас стали протестом проти війни та маніфестом миру. Музика розповідала про власну, сімейну та національну ідентичність і закликала слухачів замислитися над тим, ким вони є. Кожна нота звучала як інтимна пісня протесту та спроба відновити гармонію у світі, який постійно перебуває у напрузі.
Спадщина, що живе у місті
Краківська Ніч Джазу – вже не просто джазовий фестиваль, а стан міста, яке на одну ніч відкриває серце людям. Там немає меж між сценою та вулицею, виконавцями та публікою. І кожен, хто бодай раз був у Кракові цієї ночі, знає: коли тиша розчиняється в акордах, а незнайомі люди починають посміхатися одне одному, – це і є справжній джаз. У 2025 році знову планували збільшення міжнародних партнерств, освітніх майстерень, молодіжних ініціатив. Але організатори переконані, що головне – зберегти дух вільного міста, де джаз не просто звучить, а живе між кам’яницями, у відлунні Вісли, у серцях тих, хто слухає чарівну музику тієї ночі.
