Кабаре у більшості людей асоціюється з танцями канкан, музикою, відвідувачами за столиками, але насправді у минулому не існувало єдиного стандарту. Перші артистичні кабаре у Парижі з’явилися у 1880 році, де приваблювали французів та гостей міста піснями, танцями та сатирою. З Франції мода на такі заклади перебралася до Берліну та Відня, а вже звідти представники мистецької богеми привезли розваги до Польщі. Спочатку сценічне мистецтво кабаре закріпилося у Варшаві, там виступали різні актори, які згодом стали дуже популярними. Не відставав і Краків, де теж відкрилися мистецькі кабаре, які мали свої кола шанувальників, пише krakow-trend.eu.
Кабаре “Zielony Balonik”
У 1895 році краків’яни знали цей будинок на вулиці Флоріанській як чудову цукерню, її відкрив львівський підприємець Ян Міхалик. Але назва “Львівська кондитерська”, яку дав власник, швидко забулася, у місті почали називати заклад “Яма Міхалика”, бо у приміщенні не було вікон. У 1905 році цукерню обрали для посиденьок краківські художники, письменники, поети та журналісти, ініціатором виступив відомий драматург Ян-Август Киселевський. Господар не заперечував, відтак поступово сформувалося своє літературне кабаре. Щосуботи облаштовували сцену, всі охочі виступали зі своїми творами, демонстрували сценки та пародії, читали вірші.
Не забували розслаблюватися й алкоголем, з цієї традиції й народилася нова назва кабаре. Коли одного разу компанія митців засиділася до ранку, а потім усі вийшли ще хмільними на вулицю, то побачили, що назустріч їм йде хлопчина з оберемком зелених повітряних кульок. У когось одразу виникла ідея так назвати кабаре, інші охоче підтримали, можливо, й через те, що вже одне одному самі нагадували ці самі зелені повітряні кульки. Так народилося у місті популярне кабаре “Зелена повітряна куля” (Zielony Balonik), куди пускали тільки за запрошенням.
Особливості кабаре “Zielony Balonik”
Краківські кабаре між війнами чудово описав польський письменник Ришард Волянський у книзі “Танго Мілонга, або Що ми залишили позаду з тих років” (Tango Milonga, czyli co nam odpowiedzialne z tych lat). Згадував і “Зелену повітряну кулю”, захоплюючись тим, що там могли виступати всі охочі, незалежно від здібностей та віку. Головною умовою було – робити це безплатно і мати запрошення до кабаре на Флоріанській вулиці.
Заклад швидко став популярним у місті, що викликало у багатьох краків’ян і захоплення, і зацікавлення, й обурення. Там виступали відомі творчі особистості Ян-Август Киселевський, Адольф Новачинський, Тадеуш Бой-Желенський, Юліуш Остерва, Станіслав Серославський, Кароль Фрич. Митці так гостро й влучно висміювали суспільно-політичне життя Кракова, що вечірки швидко стали легендою. Найцікавіше те, що персонажі, яких висміювали і часто запрошували на вистави, за умовами відвідувань не мали права висловлювати своє незадоволення.
Сучасна кав’ярня “Jama Michalika”
У “Zielony Balonik” збиралися до 1912 року, це кабаре увійшло до історії Молодої Польщі як важливий складник історії вітчизняної культури. А от кондитерська залишилася працювати, у 2020-х роках у цьому будинку на вулиці Флоріанській, 45 розташувалася затишна кав’ярня, де, за словами містян, продають найсмачнішу каву. Заклад так і називають “Ямою Міхалика” (Jama Michalika), стіни приміщення прикрашені картинами, малюнками та карикатурами художників, які колись збиралися у кабаре. А у вітринах виставлені ляльки з вистав, котрі раніше тут показували. Кав’ярня дуже популярна, але місця завжди є, бо приміщення досить велике, і туристи сюди неодмінно приходять.
Кабаре “Figliki”
Цей центр розваг, які пропонували на початку минулого століття краківські кабаре, розташовувався у готелі “Saski” на вулиці Славковській. Заклад відкрився трохи пізніше за “Zielony Balonik” – у грудні 1906 року, але протримався через конкуренцію набагато менше. Ініціатором створення став польський режисер Арнольд Шифман, який домовився з керівництвом готелю про використання бальної зали. Повна назва кабаре – “Фіглики Театр під Мархолтем” (Figliki Teatr Pod Marchołtem). Режисер планував програму, де у першій частині були сценічні виступи кабаре, у другій – театральні одноактні п’єси.
Спочатку справа рушила з місця. Виступали сатирик і гуморист Адольф Новачинський, відоме тріо Шифман-Тшцінський-Фрич, співали Галина Зімаєр-Рапачка та Леон Шиллер, декламував вірші Богуслав Адамович, а розважали публіку гумористи Владислав Бухнер та Антоній Орловський, яких запросили з Варшави. Збиралися щопонеділка, попри будній день, охочих туди потрапити вистачало, а встановити сцену та пронумеровані стільці не потребувало багато часу.
Мов спалах сірника
На жаль, саме таким був дуже короткий успіх кабаре “Figliki”. Причиною один з активістів Ришард Волянський називав відсутність власного штабу та незручний день для вистав у будні. Хоча зала завжди була заповненою, прибутку не вистачало, щоб відшкодувати витрати. Та й акторський рівень залишався середнім, грали переважно молоді аматори, бо професійних акторів на той час у Кракові набиралося небагато. Єдиною зіркою була Марія Пшибилко-Потоцька з варшавського театру “Rozmaitości”, але й вона грала лише у перших двох одноактних виставах – “Травневе сонце” та “Логіка сенсу”.
Режисер пропонував глядачам переважно теми середньовічних і ренесансних фарсів, закладу не вистачало імпровізації, ексклюзиву, чим славилися конкуренти – “Зелена повітряна куля”. Цікаво, що учасники компанії з Флоріанської долучалися до виступів, оформлення сцени робив митець Кароль Фрич, а у виставах іноді брали участь зірки “Zielony Balonik” Теофіл Тшчинський та молодий Леон Шиллер. Але ставка на те, що кабаре працюватиме як театр і матиме непоганий дохід, не виправдалася. Ще режисер Шильман розраховував на доступність, бо, на відміну від конкурентів на Флоріантській, прийти на виставу міг кожен, хто придбав квиток. Однак склалося інакше. Коли Шильман побачив відсутність прибутку, то у 1909 році згорнув справу у Кракові й подався до Варшави, де заснував кабаре “Momus” у ресторані “Oaza”. З ним поїхали деякі активісти з “Zielony Balonik”, які готували тексти для виступів.
Кабаре “Siedem Kotow”
Це кабаре з’явилося вже після війни у 1946 році, місцем обрали будівлю Офіцерського казино на вулиці Зиблікевича. Привертала увагу навіть сама споруда, її звели у 1889-1890 роках за проєктом Томаша Прилінського під керівництвом Кароля Кнауса для офіцерів австрійського гарнізону Краківської фортеці. Зовні нагадувала італійську віллу із садом, це була перша будівля у місті для потреб клубу, яка згодом стала зразком для всіх проєктів такого типу. Після Другої світової війни заклад назвали Гарнізонним клубом.
Ідею кабаре висунув польський поет Костянтин-Ільдефонс Галчинський, він зібрав чимало зірок: Єжи Дерфеля, Ірену Квятковську, Ганку Бєліцьку, Тадеуша Ольшу, Людвіка Семполінського. Назва була характерною для кабаре – “Сім котів” (Siedem Kotow). Галчинський планував зробити сцену інтелектуальною, антифілістерською провокацією, витриманою у поетиці театру, але цю ідею не сприйняли актори.
Роль “Siedem Kotow” для мистецького світу Кракова
Спочатку кабаре мало попит, там зібралося чимало талановитих акторів Польщі, які миттю стали зірками. Імена Адольфа Димші, Іго Симома, Александра Жабчинського, Зулі Поґожельської, Казімєжа Круковського, Ганки Ордонівни, Євгеніуша Бодо стали відомими не лише у Кракові, з кабаре вони пішли у кіно, де здобули ще більшу славу.
Але авторські ідеї Галчинського не знайшли відгуку в акторів, тому через рік спільної роботи кабаре розпалося. Проте “Siedem Kotow” зумів зруйнувати шаблони довоєнного кабаре з тодішньою сатирою, яка була популярною серед глядачів. А ще заклад фактично створив нову формацію талановитих акторів, які продовжили свою роботу у польських театрах та кіно і подарували людям чимало приємних годин у спілкуванні з мистецтвом. Побачити будинок, де колись збиралися відомі зірки Польщі, можна й у XXI столітті, там приймає відвідувачів сучасний ресторан “Авангарда”.
Світ сучасного кабаре
Стати відвідувачем або учасником програми кабаре у Польщі можна й на початку 2020-х років. Одним із найвідоміших центрів залишаються студентські Juwenalia krakowskie kabarety, відомі ще як Ювеналії. Щороку протягом другого тижня травня близько 27 000 краківських студентів влаштовують найрізноманітніші розваги, і міська влада їм у тому не суперечить.
І не лише не суперечить, а навіть долучається до церемоній: мер Кракова передає гулякам на площі Щепанського символічний ключ від міста. Молодь обирає найрізноманітніші карнавальні образи: від римських солдатів до картонних роботів. Потім у місті стартує серія концертів, вечірок та кабаре, більшість розваг при наявності студентського квитка безплатні. А для тих, хто цікавиться традиційним мистецтвом кабаре, працює театр “Cabaret” на вулиці Краківській, де постійно оновлюється програма і пропонують чимало оригінальних номерів.
