Краків – місто з тисячолітньою традицією, яке відігравало важливу роль як столиця Польщі та резиденція королів. Сьогодні Краків є столицею Малопольського воєводства та важливим мегаполісом. Це найвідоміше польське місто у світі, один з найпопулярніших туристичних напрямків Європи – його відвідують понад 8 мільйонів туристів щорічно. Кожен може знайти тут щось для себе, але особливістю цього міста вважається культурна спадщина, зокрема театральна історія, пише krakow-trend.eu.
Початок театральної традиції
Польський національний театр походить з кінця 18 ст. Його великим сподвижником був Войцех Богуславський – актор, режисер і талановитий драматург. Проте політичні умови періоду поділу (1772–1918 роки) гальмували розвиток театру, і більшість романтичних шедеврів Адама Міцкевича чи Юліуша Словацького, які крім відомої того часу поезії писали і драму, на жаль, ніколи не були поставлені за їхнього життя.
На зламі ХІХ-ХХ століть Краків став головним центром “Молодої Польщі” – потужного руху мистецького оновлення, який охоплював усі сторони культурного життя країни. Місто буквально кипіло в творчій енергії.
У щойно відкритому Міському театрі (1893 рік) ставилися п’єси Генріка Ібсена, Моріса Метерлінка, Ґергарта Гауптмана та Станіслава Виспянського. Новостворене Товариство польських художників Sztuka (1897 рік) дало дорогу в мистецьке життя молодим артистам, таким як Яцек Мальчевський, Юзеф Мехоффер і Теодор Аксентович. Багато революційних змін у мистецьке життя міста вніс Станіслав Пшибишевський, головний скандаліст та ідеолог “Молодої Польщі”.
Співпраця краківських та львівських театрів
Попри сприятливу для мистецтва атмосферу, не кожна галузь могла повноцінно розвиватися. Так, наприклад, музичний театр не мав інституційної підтримки: у Кракові не було постійної оперної сцени.
На допомогу прийшли львівські митці, які багато років заповнювали цю прогалину. У 1893 році між театрами Кракова та Львова було підписано договір про постійну співпрацю. Краків став “філією” Львівського театру опери та оперети.
Зазвичай такий театральний сезон тривав два місяці, з червня по серпень. Візит львів’ян був добре спланований і підготовлений. У гостьових виставах брав участь увесь ансамбль, виїжджали солісти, хор, оркестр, адміністративний персонал (у 1897 році, наприклад, до Кракова прибуло 139 осіб). Також з Львова їхали декорації, костюми та реквізит, що було значним матеріально-технічним дійством, пов’язаним із транспортуванням потягом, проживанням у Кракові, адаптацією до нової будівлі тощо. На час візиту в Кракові колектив мав увесь театр в розпорядженні, а вистави відбувалися майже щодня.
Така співпраця була вигідною для обох сторін. Гості хоч і мали чимало проблем з переїздами, однак отримували сповна і слави, і заробітку. Львівська опера була великою принадою для краків’ян, в залі завжди був аншлаг. Це приносило дохід, який дозволяв утримувати ансамбль у літній сезон.
Для артистів це справді було важким тягарем, оскільки у них не було відпустки. Завершили сезон у Львові, поїхали до Кракова і повернулися до Львова на наступний сезон. У Кракові артисти давали від 50 до 70 вистав. Майже увесь львівський репертуар трупа показувала і у Кракові. Так у 1901 році львівський ансамбль представив аж 23 опери.
Відкриття краківського оперного театру
Краків був глибоко вкорінений у традиції та часто звертався до минулого. Його оточувала майже міфічна аура, жива пам’ятка польської традиції. Як колишня столиця Польщі з її Королівським некрополем, де розташовувався другий найстаріший університет цієї частини Європи, була центром для усіх поляків. Краків став символом польської ідентичності та чеснот, якорем польської традиції та місцем проведення патріотичних маніфестацій.
Однак попри все, перший краківський оперний театр, побудований аж після політичних перетворень у 1989 році. Відомий краківський архітектор Ромуальд Льоґлер зі своїми співавторами Пьотром Урбановичем та Ґжеґожем Дреслером виграли конкурс, оголошений у 2002 році. Будівельні роботи розпочалися в 2004 році і були завершені в 2008 році завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу.
Новозведений оперний комплекс, побудований на невеликій ділянці далеко від центру Кракова, його площа складає 12 000 квадратних метрів. Будівля театру має три інтегровані частини: головну будівлю зі сценою, та простором для глядачів, комерційну частину із касами та приміщеннями громадського харчування і будівлю, в якій розміщена адміністративно-технічна інфраструктура.
Найстарші театри Кракова
Найстаріша будівля театру в Польщі знаходиться на площі Стефана. Він має назву Старий театр, відкрили його у 1798 році. А сучасний вигляд він отримав після реконструкції в стилі модерн у 1903-1905 роках.
Багато видатних польських акторів починали свою кар’єру в Старому театрі. Донині на його майданчиках йдуть театральні вистави за участю найяскравіших зірок польської сцени.
Народний театр у Кракові був заснований у 1955 році як один із найбільш авангардних і сучасних театрів у Польщі. Завдяки видатним артистам, які стояли на його чолі, він швидко став однією з найпривабливіших польських сцен, театром з надзвичайно високими інтелектуальними та мистецькими амбіціями.
Експерименти театру 1990-х років, призвели до створення “Ромео і Джульєтти” за участю молодих людей із субкультур панку та скінхедів і викликали значний міжнародний інтерес. У 2017 році посаду директора Народного театру зайняла Малгожата Богаєвська, молода польська театральна режисерка. В основу її творчості покладено пошук нової естетики та нової мови театру, проєкти на межі мистецтва, переосмислення найвідоміших текстів європейської класики та культурні проєкти, що викликають реакцію та гостроту, рефлексію на політичну та соціальну реальність.
Театр “Багатела” був відкритий у 1919 році як локальний варіант паризького театру легких комедій. У 1926 році через фінансову скруту театр було перекваліфіковано в кінотеатр. У 1938 році будівля була модернізована і отримала назву «Скала». Це був найелегантніший кінотеатр у Кракові.
У 1946-1948 роках тут розміщувався Камерний театр. З 1949 року Державний театр юного глядача. У 1970 році відбулося повернення до назви “Багатела”, в 1972 році він отримав ім’я Тадеуша Бой-Желенського.
Легенда Кракова – Театр імені Юліуша Словацького
Театр Словацького був урочисто відкритий 21 жовтня 1893 року і вважається чудовим зразком польської еклектичної архітектури. Фасад театру прикрашають скульптури жіночих фігур, які є алегоріями театрального мистецтва. Ліворуч можна побачити Поезію, Комедію та Драму (автор Тадеуш Блотніцький), а праворуч Музику, Оперу та Оперету (Альфред Даун). Під аттиковим карнизом розташовані бюсти Радості і Смутку роботи Мечислава Завейського.
Оригінальний театр, що характеризувався багатьма елементами необароко, офіційно називався Муніципальним театром і містив 922 глядачі. Свою сучасну назву театр отримав в 1909 році, коли в Польщі відзначали сторіччя від дня народження поета-романтика Юліуша Словацького. Та й кількість місць у його залі згодом значно зменшилася, що стало більш комфортним для відвідувачів театральних вистав.
Зараз театр має надсучасну камерну сцену. У час, коли немає репетицій і вистав, театр можна відвідати під наглядом екскурсовода, оглянути знаменитий гардероб Сольських, завісу, якій понад сто років, інтер’єри та обладнання театру.
