Королівська столиця по праву вважається батьківщиною польського кінематографу. Адже саме тут в 1896 році відбувся публічний показ фільму братів Люм’єр (буквально через рік після першої прем’єри у Парижі). У XX століччі в Кракові функціонувало понад 80 кінотеатрів різних рівнів, проте до XXI століття більша половина з них була закрита. Про улюблені місцевими жителями кінозали, проблеми, з якими доводилося стикатися їх власникам, а також причини кризи, що виникла – читайте в матеріалі сайту krakow-trend.eu.
Культові місця
Перший кінотеатр під назвою «Ванда» (на фото) було відкрито у Кракові на вулиці Гертруди, 5 у 1912 році.
Вдале місце розташування та зал на 500 посадочних місць зробили заклад одним із найпопулярніших у місті. Функціонував кінотеатр досить солідний період – 91 рік. За весь цей час, будучи то у державній, то у приватній власності, його утримання вважалося досить збитковою справою. Тому в 2003 році нові власники вирішили відкрити в будівлі супермаркет, чим викликали хвилю обурення серед представників багатьох громадських організацій, які борються за збереження культурної спадщини Кракова. Але такими є реалії комерційної діяльності – ніхто не хоче утримувати підприємство, що не приносить дохід.
Не менш популярними закладами для культурного дозвілля в Кракові були «Уцеха» (також, як і «Ванда», відкрито в 1912 році), «Варшава» (в 1921 році), «Аполлон» (в 1933 році). Похід у такі місця не лише давав змогу побачити черговий художній фільм, а й відчути себе частиною світського суспільства: випити каву перед сеансом, завести нові знайомства, дізнатися про останні новини. Для кавалерів того періоду запросити кохану на побачення в кінотеатр вважалося тим самим, що й похід у дорогий ресторан.
Варто зазначити, що в окупаційний період Другої світової війни кінотеатри у Кракові не припиняли роботу. Нацисти добре розуміли значущість пропаганди, демонструючи для городян ідеологічні фільми про велич Третього рейху.
У післявоєнний період в Польській Народній Республіці відбувається культурологічний бум, що сприяв появі нових кінотеатрів. В той період це було найпопулярніше дозвілля радянської людини. На великих екранах демонструвалися не лише кіноновинки. Заклади також використовувалися в освітній сфері, показуючи навчальні відеоролики, а також записи наукових лекцій для школярів та студентів. Серед найпопулярніших кінотеатрів – «Прохід», «Свобода», «Зв’язковець» (на фото).
Нині на їхньому місці функціонують театральні студії, фітнес-центри, торговельні приміщення.
Причини закриття
Застій в індустрії стався у 1990-х роках, чому сприяла низка чинників. Багато кінотеатрів, перейшовши з державної власності до приватних рук, потрапили під економічну кризу, коли на модернізацію просто не було грошей.
Свій негативний внесок зробила епоха прокату відеокасет. По всьому Кракову розташовувалися нелегальні точки, де за символічну суму можна було взяти касету на якийсь час або записати на порожній плівковий носій піратський фільм. Також напівпідпільно функціонували відеосалони, де подивитись кіно було набагато дешевше, ніж у кінотеатрі. Попит був величезний, адже у підпільних закладах демонстрували західні новинки – вестерни, бойовики та навіть фільми з еротичними сценами. Легальні кінотеатри подібного асортименту своїм глядачам запропонувати не могли.
З приходом мультиплексів конкурентоспроможність кінотеатрів знизилася ще більше. На плаву залишилися лише комерційні гіганти, які зуміли потрапити в об’єднану мережу, пропонуючи своїм відвідувачам умови підвищеного комфорту: великий вибір їжі та напоїв, керовані крісла, можливість перегляду фільмів у 3D та багато іншого.
