Краків подарував світові чимало видатних митців – композиторів, виконавців, педагогів, чиї імена вписані у золоту скарбницю європейської культури. Серед них – постать, оповита ореолом геніальності й загадки, людина, яку Сергій Рахманінов називав найвидатнішим піаністом свого часу. Йосип Казимир Гофман (Jozef Hofmann) – віртуоз фортепіано, композитор, педагог і винахідник – став символом польського музичного модернізму початку XX століття. Його талант виходив далеко за межі сцени, це був митець, у якому поєдналися музична інтуїція, технічний розум і невтомне прагнення досконалості, пише krakow-trend.eu.
Дитинство, яке передбачило генія
Йосип народився у Кракові у 1876 році. За легендою, він почав виступати у віці трьох років на променадних концертах у Цехоцінеку (Ciechocinek). Проте сучасні дослідники з’ясували, що ця історія вигадана автором передмови до радянського видання підручника Гофмана “Гра на фортепіано”, який став бестселером у США та СРСР. Насправді ж малюк тільки почав брати перші уроки гри у 3 роки, спочатку у старшої сестри Ванди, а згодом – у тітки. Помітивши здібності хлопчика, з 4 років його почав вчити батько – видатний піаніст і диригент Казимир Гофман.
Ще через два роки наполегливих занять талант Йосипа вразив навіть відомого піаніста Антона Рубінштейна, який одразу зазначив, що бачить не просто обдаровану дитину, а справжнього генія, Тоді Європа та Америка були переповнені вундеркіндами, які на короткий час захоплювали публіку й так само швидко зникали. Але Гофман виявився іншим: його гра відзначалася не лише унікальною технікою, а й глибиною музичного відчуття, що рідко зустрічалося навіть у дорослих майстрів.
Вундеркінд на європейських сценах
Дебют Йосипа у Варшаві, коли йому виповнилося лише 10 років, став першим тріумфом. Зала вибухала оваціями, критики були у захопленні, а зібрані на концерті кошти організатори витратили на європейське турне юного музиканта. Гофман гастролював концертними залами Європи, здобуваючи шалену популярність та оплески монархів, імператорів і королів. Його називали “маленьким Моцартом”. У 11 років вундеркінд підкорив Нью-Йорк, у 1887 році виступив у популярному Карнегі-холі, де зірвав шалені оплески місцевої еліти. Критики “New York Times” писали, що це була “надзвичайна гра навіть не дитини, а дорослого”. За десять тижнів він дав 52 концерти на гастролях східними штатами США.
Однак його турне припинили представники Нью-Йоркського товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми, які турбувалися за здоров’я хлопчика. Судовий вердикт примусив розірвати контракт на 80 виступів, проте сам Гофман згодом дуже високо оцінив досвід тих виїзних концертів. Важливою стала для хлопця підтримка філантропа Альфреда Корнінга Кларка, який призначив юному піаністові стипендію у 50 000 доларів. Але за умови, що Гофман не виступатиме публічно до повноліття. Ці кошти дали можливість талановитому музиканту не лише вдосконалити музичну майстерність, а й розвинути свою пристрасть до точних наук – математики, фізики та хімії.
Уроки видатних майстрів
Важливим етапом для формування унікального стилю Гофмана стали уроки у Моріца Мошковського та Антона Рубінштейна. Цікаво, що Рубінштейн не брав учнів, але погодився вчити Йосипа, бо побачив у ньому винятковий талант, якого раніше не зустрічав. Ці уроки й заклали фундамент, на якому Гофман пізніше сформував власну неповторну сценічну манеру виконання.
Сам Йосип ніколи не хизувався своєю популярністю. Його визнання ґрунтувалося на досконалості гри, точності, технічних і музичних інноваціях, на внутрішньому контролі кожного руху. Абсолютний слух і феноменальна пам’ять дозволяли грати без партитур, передавати тонкі нюанси динаміки та експресії, а слухачі завжди відчували живу присутність генія.
Маестро механіки
Йосип Гофман був надзвичайно талановитим не лише музикантом, а й винахідником. Ще з дитинства захоплювався математикою, фізикою, хімією, в 11 років почав листуватися з відомим дослідником Томасом Едісоном. Хлопчик обговорював з ним можливості використання фонографа – пристрою для запису звуку. У 1889 році, коли винахід Едісона надійшов у продаж, автор подарував примірники лише царю Олександру III та Гофману, ще два отримав Імператорський поштовий музей у Берліні. Згодом Едісон навіть мусив пояснювати своїм бухгалтерам, чому дорогі пристрої отримав невідомий хлопчик. Так що Йосип став одним із перших музикантів світу, який записав власну гру на фізичний носій, залишивши неоціненний слід у музичній історії.
Цікаво, що юний піаніст не лише допитувався у відомих науковців, а й робив власні винаходи. Саме Гофман запропонував світу склоочисники для автомобілів, пружини та металеві скріпки для паперу, регульоване за висотою крісло для піаніно, навіть електронний годинник. Він залишив по собі 160 дизайнерських інновацій, які втілив у власному роялі. Артур Рубінштейн відзначав, що коли йшлося про фортепіано, Йосип вивчав усі можливі конструкції, які стосувалися висоти клавіш, різного натягу струн та акустичних отворів у корпусі. Цікаво, що представники музичної індустрії ставилися до технічних винаходів Гофмана з не меншою повагою, ніж до мистецьких перемог.
Музика точності, техніка натхнення
Однією з особливостей Гофмана була синергія музики і техніки. Його гра сприймалася як робота добре налагодженого механізму. Польський музикознавець Роман Ясінський у книзі “Сутінки старого світу. Спогади 1900–1945” (Zmierzch stary świat. Wspomnienia 1900–1945) писав, що Гофман під час гри справляв враження мудрого інженера, який сидить за розподільчим щитом і спокійно регулює дивовижну роботу прецизійної машини. Таке поєднання музичності та аналітичного розуму дивувало сучасників і викликало неабияке захоплення.
На сцені Гофман для всіх залишався загадкою. Він не розвивав фірмових манер, завжди був спокійним і стриманим, що іноді сприймали як холодність. Але така поведінка лише підкреслювала велич його таланту. Сам маестро розповідав про унікальний факт: коли занадто втомлювався під час виступу, починав подумки аналізувати шахові стратегії або технічні деталі музики. При цьому абсолютний слух і феноменальна музична пам’ять дозволяли йому продовжувати гру навіть без партитур.
Тріумф без меж і кордонів
На початку XX століття ім’я Йосипа Гофмана лунало на всіх континентах. Він став справжнім феноменом музичного світу – піаністом, на якого чекали, як на диво, концерти проходили з тріумфом у Великій Британії, Російській імперії, США, країнах Південної Америки. І скрізь, де з’являвся маестро, зали вибухали оваціями, а квитки розкуповували задовго до виступів. Особливо вражальним став цикл концертів у 1911 році у Санкт-Петербурзі, коли за 10 вечорів маестро виконав понад 250 різних творів без повторень.
У 1914 році Йосип Гофман емігрував до США, де швидко отримав громадянство й продовжив свої блискучі виступи на сцені. Ще через 10 років прийняв пропозицію очолити створений Музичний інститут Кертіса у Філадельфії. Під його керівництвом заклад перетворився на популярну кузню талантів, де навчалося чимало майбутніх видатних піаністів, диригентів та композиторів. А ще маестро дуже любив спорт: вправно катався на ковзанах, які сам і зібрав, їздив на велосипеді, грав у теніс. Автомобілями не лише із задоволенням керував, а й удосконалював конструкції за власними технічними ідеями.
Клавіші, машини й тиша генія
Гофман робив численні записи для фортепіано та піаноли, проте у 1923 році облишив ці спроби через незадоволення якістю запропонованої техніки. Навіть намагався вдосконалити її у власній майстерні, розробивши систему запису гри піаніста на перфоровані стрічки. Цей механізм дозволяв передавати навіть найтонші нюанси сили удару по клавішах. Але, на жаль, винахід був створений у часи, коли музичні піаніно почали виходити з ужитку, тому не отримав заслуженої слави.
Гофман завершив кар’єру піаніста у віці 70 років. У 1940-х роках на його творчості сильно позначилися сімейні проблеми та зловживання алкоголем, проте він продовжував давати концерти. Сольні виступи відомого музиканта у Карнегі-холі навіть транслювали для американських солдатів на передовій у роки Другої світової війни. Але до самої смерті у 1957 році маестро продовжував працювати. Під псевдонімом Мішель Дворський (Michel Dworski) написав близько 100 музичних творів, які охоплювали різні жанри та форми. Ще склав 2 книги про мистецтво гри на фортепіано: “Поради молодим піаністам” (Wskazówki dla młodych pianistów) та “Гра на фортепіано” (Sztuka gry na fortepianie), в яких щедро ділився власним досвідом.
Шлях у безсмертя через клавіші
Йосип Гофман помер у 81 рік, до останнього продовжуючи працювати над новими винаходами. Він назавжди увійшов у світову історію музики як піаніст, чия гра захоплювала мільйони людей у всьому світі, надихала нові покоління музикантів у Європі та Америці. Навіть у XXI столітті чимало молодих піаністів вивчають його поради у книзі “Гра на фортепіано”, які справедливо називають вічними. “Завжди наполегливо працюйте, прагнучи віддати все, що можете. Знайдіть надійного вчителя й покладайтеся на його чи її поради щодо вашої кар’єри. Не піддавайтеся спокусі оманливо вважати, що успіх залежить від долі. Найважливішим фактором є ваші зусилля, ваша праця та розумне керівництво”.
