Краків – місто, де вулиці пам’ятають і середньовічних менестрелів, і сучасних авангардистів. Саме там у різні покоління народжуються музикальні голоси, які кидають виклик традиціям. Одним із таких вибухових явищ став гурт “Hańba!” – енергійний краківський колектив, який у 2014 році приголомшив журі та публіку фестивалю “Нова традиція” (Nowa Tradycja). Їхня музика – це сміливий експеримент, де панк-рок Кракова зустрівся з вуличним фолком, а дія перенеслася у буремну добу Санації, пише krakow-trend.eu.
Цей звуковий театр протесту, сповнений люті робітничого класу та іронії щодо міжвоєнної Польщі, лунав так, ніби минуле саме піднялося з тротуарів старого міста. Назва гурту “Hańba!” (Ганьба!) – лунало як крик спротиву, музиканти стали сенсацією польської сцени, а слава про їхній вуличний оркестр розійшлася далеко за межі Кракова.
Де народжуються бунтівники?
Назва “Hańba!” пролунала як вирок добі облудної моралі та соціальної несправедливості. Музиканти обрали польський вислів, еквівалентний англійському “sweet Fanny Adams”, тобто “нічого, фіг вам!”, що найкраще передавало саркастичний і бунтівний дух гурту. Їх іноді називали “фолккабаре”, але критики вважають, що це занадто вузьке значення.
Гурт сформувався у 2013 році у Кракові – місті, де традиція та протест завжди крокували поруч. Анджей Заменгофф (Andrzej Zamenhoff), Адам Соболевський (Adam Sobolewski), Ігнацій Воланд (Ignacy Woland) та Веслав Круль (Wiesław Król) прийшли з різних музичних світів: хтось грав фолк у “Bumtralala та Południca!”, хтось – панк у “Ziemniaki” або інді-рок чи навіть метал. Разом вони створили креативний гурт, який співав багатоголосо, створюючи ефект масового хору протесту.
Панк із минулого
Перший концерт “Hańba!” відбувся у березні 2013 року у Кракові. Згодом до учасників на сцені іноді приєднувалися Скотія Гілрой (Scotia Gilroy) з гурту “Vladimirska” та Краківський революційний хор (Krakowski Chór Rewolucyjny), який надавав виступам ще більшої енергії й театральності. Спочатку гурт формували як вигаданий вуличний із часів міжвоєнної Польщі. Персонажами стали поети та музиканти, які у 1930-ті роки мандрували кам’яними вулицями Кракова та Варшави, виступали на базарах і у заводських дворах, щоб висміяти зло, жадібність і ненависть, які отруювали суспільство. Учасники навіть одяг підібрали відповідний.
Їхня музика стала театром гніву, іронії та співчуття, в якій відчувався дух протесту з минулого, але з серцебиттям сучасності. У творчості гурту лірика була не просто декорацією, а основою. Пісня-присвята президентові Габріелю Нарутовичу (Gabriel Narutowicz) випромінювала щиру повагу та скорботу, а тексти, створені на основі віршів Яна Бжехви (Jan Brzechwa) та Юліана Тувіма (Julian Tuwim), виділялися гумором і жорсткою соціальною критикою.
Коли вулиці заговорили музикою
Невдовзі після дебютного концерту гурт випустив свій перший альбом “Фіга з маком” (Figa z makiem), який слухачі назвали маніфестом. Шість треків, створені у домашніх умовах, звучали так, ніби їх відшукали у пилюці старої грамофонної платівки 1930-х років. Ці пісні випромінювали робітничий гнів, поетичну ніжність до звичайних людей, які намагалися вижити між державними гаслами та реальністю.
“Фіга з маком” відкрила слухачам дивовижний світ, де панк-рок і фольклор не суперечили одне одному, а утворювали спільну мову вуличного протесту. У маніфесті музиканти чітко окреслили свою позицію: “Ми не підкорюємося нікому, відкидаємо санацію, а ще нас нудить від комунізму, ми не довіряємо націоналістам. Для всіх і кожного – у нас “Фіга з маком”.
Маленькі альбоми – велика революція
Успіх на сцені дав поштовх до створення нових шедеврів. У 2014 році учасники гурту записали ще два короткі, але яскраві альбоми – “Прямо у серце” (Prosto w serce) й “Гума та лайно” (Guma i gówno). Витвір “Прямо у серце” довів, що музика може бути водночас і сатирою, і соціальним репортажем. Поезія знову набула музичного звучання – у куплетах і приспівах, які нагадували передвоєнні марші та вуличні гасла. Слухачі називали його альбомом про влучність і щирість, це був сильний удар по лицемірству та байдужості.
А от альбом “Гума та лайно” радше нагадував вуличну газету, прочитану під акомпанемент туби й бубна. Його звучання було грубішим, тексти – дошкульнішими, образність – яскравішою. Учасники “Hańba!” обрали тему гнилої моралі та дешевих розваг і перетворили її на гнівну сатиру. У цьому альбомі гурт остаточно відточив свій стиль: ритм нагадував марш протесту, а спів був схожим на вигуки.
Нові успіхи та нагороди
Минуло кілька років, і музиканти “Hańba!” увійшли у своє друге десятиліття вже як зріле явище. Їхня музика вже не була тільки художньою реконструкцією минулого. Межі між вигаданим вуличним ансамблем із 1930-х років і реальністю XXI століття почали розчинятися: історичне вбрання, вірші й гасла старої Польщі несподівано віддзеркалили обличчя сучасного суспільства з його страхами, кризами, безробіттям і новими формами опору.
Цей парадоксальний ефект приніс гуртові одне з найпрестижніших культурних визнань Польщі – премію “Polityka Passport Award”. Журі відзначило музикантів “за дивовижний вплив музично-літературно-політичної реконструкції, яка творчо відроджує фолк і панк-формули, водночас точно описуючи конфлікти та загрози у сучасній Польщі”. “Hańba!” ніби відновила живий зв’язок між голосом робітника з міжвоєнної Польщі та протестом людини з XXI століття.
Записи на одному подиху
У 2014 році гурт взяв участь у соціальному проєкті “Granie ze Społem”. Результатом став спільний альбом “З’єднання” (Zespolenie), до якого музиканти “Hańba!” додали пісню “До праці” (Do pracy) – щиру, трохи іронічну та людяну. Того ж року гурт здобув ще одне вагоме визнання – спеціальну нагороду імені Чеслава Нємена (Czesław Niemen) на престижному конкурсі народної музики Польського радіо “Нова традиція”, де журі відзначило “сміливу художню ідею та виразність виконання”. У неофіційному рейтингу музичних журналістів порталу “Folk24.pl” учасники гурту здобули відзнаки “Артист року 2014” і “Дебютант року”, а їхній майбутній альбом перетворився на найочікуванішу подію наступного сезону.
Відтоді колектив почав активно гастролювати й за межами Польщі. Виступи у Німеччині та Чехії збирали аншлаги, публіку захоплювала як сценічна енергія, так і щирість виступів. У Польщі ж пісні “Hańba!” стали справжньою фестивальною сенсацією: їх можна було почути на “Skrzyżowanie Kultur” у Варшаві, “Mikołajki Folkowe” у Любліні чи “Slot Art Festival” у Любонжі. Всюди – вітальні вигуки, підняті руки й відчуття, що стара польська вулиця ожила просто на сцені.
Панк-рок нової формації
Вирішальним у творчості гурту став альбом “Будуть бити!” (Będą bić!), який вийшов у 2017 році. У ньому учасники “Hańba!” не лише реконструювали міжвоєнну атмосферу, а й використали її як дзеркало сучасності. Альбом здавався голосом із минулого, який застерігав від повторення старих помилок. Пісні лунали масштабніше, драматичніше, гурт розповідав історії, які виходили за межі конкретного часу й простору. Музиканти сміливо поєднували документальні тексти, газетні цитати, поезію та власні тексти, створивши щось на кшталт звукової хроніки міжвоєнної Європи.
Прихильники гурту назвали пророчим п’ятий альбом, який з’явився у 2020 році. Його назва – “Криза” (Kryzys) – стала символом часу: пандемія, політичні протистояння, соціальна втома. І хоча композиції знову стилізували під 1930-ті роки, звучання набуло нової ваги: більше тривоги, тиші між акордами та людського болю. Це було не просто продовження історії вигаданого гурту, а справжня музична хроніка сучасності, яка говорила голосом минулого.
Спадщина, що не старіє
Кожен альбом “Hańba!” – не просто набір пісень, а маленький історичний театр, де звук ставав документом, а слова – зброєю. Ці музиканти створили власну хроніку Польщі – вигадану, але дуже правдиву. “Hańba!” стали одним із найяскравіших символів музичного Кракова – міста, де традиція завжди живе поруч із авангардом. Їхня творчість довела, що з історичного матеріалу можна створювати музику, яка б’є у саме серце сьогодення. Саме завдяки таким гуртам Краків знову підтвердив свою репутацію культурного центру, де творчі експерименти та пам’ять минулого поєднуються у живий, невичерпний звук творчості.
