Старий театр імені Гелени Моджеєвської – колиска національної культури в Кракові

Одним з найдавніших та найцікавіших жанрів мистецтва можна назвати саме театр. Перші театри в Кракові працювали ще кілька століть тому і з того часу стали невід’ємною частиною життя містян, розповідає сайт krakow-trend.eu.

Минали роки, одне покоління змінювало інше, так само було і з театрами в Кракові. Чимало установ назавжди відійшли у минуле з тих чи інших причин, однак Національний Старий театр імені Гелени Моджеєвської зумів пронести крізь століття свій шарм та неповторність.

Що це за театр, цікаві факти з його історії та мистецької діяльності – читайте у матеріалі нижче.

Початок історії театру

А чи знали ви, що Старий театр імені Гелени Моджеєвської – це одна з найдавніших публічних сцен в усій Польщі? Це другий театр, заснований в країні, і одна з небагатьох таких старих установ, що працюють крізь століття і досі.

Початок історії театру датують 1781 роком, коли двоє місцевих ентузіастів – драматург та громадський діяч Фелікс Орачевський і актор Матеуш Вітковський – взялися за створення театру в Кракові. Обоє чоловіків любили мистецтво і не могли змиритися з тим, що театральне життя тих років в місті було доволі бідним. У Матеуша Вітковського вже був досвід роботи в театрі у Варшаві, тому він як перший директор новоствореного закладу в Кракові отримав дозвіл від місцевої влади на організацію та проведення вистав. Умовою було лише одне: сплата раз на місяць 50 злотих у міську казну.

Так і почалася історія Старого театру. Перші вистави відбувалися у стінах Спіського палацу в самому серці міста – на площі Ринок. Окремої власної будівлі, призначеної виключно для діяльності театру, у перші роки не було. Натомість доводилося послуговуватися другим поверхом Спіського палацу. 

Матеуш Вітковський, перший керівник та співзасновник театру, небагато часу присвятив своєму дітищу. Він поставив всього кілька п’єс та вже за кілька місяців після відкриття покинув Краків, хоч потім і повернувся.

Театр опинився в руках Яцека Клушевського – людини, яку вважали одним з найбільших меценатів у Кракові. Саме він у 1798 році переробив два власних багатоквартирних будинки на Щепанській площі. Тут же, після багатьох подій та змін, реконструкцій, театр функціонує і в наші дні.

Саме Яцек Клушевський доклав найбільше зусиль для розвитку театру у перші роки. Він часто влаштовував пишні вечірки і мав виключний привілей організовувати театральні вистави. Завдяки Клушевському театр отримав дозвіл від імператора ставити п’єси польською мовою у 1805 році.

Гелена Моджеєвська і Старий театр

У 1865 році на сцену Старого театру вперше вийшла жінка, в честь якої його названо в наш час. Гелена Моджеєвська – талановита польська акторка, що спеціалізувалася на трагічних ролях та прославилася тим, що популяризувала творчість Шекспіра. Її називають найвидатнішою актрисою в історії театрального мистецтва Польщі, а ще – однією з найкрасивіших жінок тієї епохи.

Саме діяльність Гелени Моджеєвської, її незрівнянний талант та ентузіазм, вивели театр на новий рівень, принесли розголос та популярність. Дослідники історії її творчості переконані, що вона відіграла знакову роль у створенні так званої “краківської школи театралів”, що перетворила мистецьку діяльність з аматорства на справжній професіоналізм.

Та Гелена Моджеєвська не сиділа довго на одному місці. Впродовж чотирьох років вона виступала на сцені Старого театру, а згодом подалася до Варшави, де стала справжньою зіркою. Після Варшави на неї чекали провідні театральні сцени Європи та визнання у США.

Про рідний Краків Моджеєвська не забула. 1879 року вона знову завітала сюди, а в наступні роки ще кілька разів. Місцева влада подарувала їй віллу, де Гелена зупинялася кожного разу, коли знову поверталася до Кракова.

Та несправедливим було б вважати, що лише Моджеєвська була важливою для формування “краківської школи”. Серед ключових акторів того часу були і Антоніна Гоффман, Фелікс Бенда, Болеслав Лещинський, Людвік Сольський та інші.

Післявоєнне відродження Старого театру

Після золотої доби діяльності театру, коли формувалася плеяда справжніх зірок краківської сцени, настав період занепаду. На межі 19-20 століть театр практично припинив свою діяльність, хоч у перше десятиліття 20 століття і відбулася масштабна реконструкція, в ході якої Старий театр отримав кілька нових залів. Згодом була Перша світова війна, нелегкий міжвоєнний час та Друга світова, що не давали нормально працювати та розвиватися.

Лише після завершення воєнних подій Старий театр у Кракові почав відроджуватися. У 1950-х роках він отримав нових керівників – Романа Завістовського та Владислава Кшемінського, які доклали чимало зусиль для пожвавлення мистецької діяльності. Розширився колектив – з’явилося чимало нових акторів, режисерів та сценографів. З’явився новий підхід до постановок – акцент на класичних творах у сучасному виконанні, що відкрило друге дихання для театру.

З того часу театр розвивається та процвітає. Впродовж 2009-2019-х років він був єдиним в Польщі закладом, що належав до Європейської театральної мережі Mitos21, яка об’єднувала найважливіші театральні сцени Європи. Сучасний репертуар складається не лише з постановок переосмисленої класики, а й з інноваційних мультимедійних та музичних проєктів.