У березні 2022 року на стрімінговій платформі Netflix вийшов серіал «Краківські монстри» – хорор-фентезі про польських студентів, які стали на боротьбу проти потойбічного світу. І хоча подібний сюжет для сучасного кінематографа досить не новий, проект підкорив аудиторію глядачів унікальним польським колоритом у поєднанні з побіжним оглядом слов’янської міфології. Чим змогла здивувати спільна постановка Касі Адамік та Ольги Чайдас, де відбувалися зйомки, і чому цей проект є проривом польського кінематографу – читайте у матеріалі сайту krakow-trend.eu.
Коротко про сюжет
Серіал знайомить глядачів із Алекс – студенткою-першокурсницею Ягеллонського університету. Вона гарна собою, але щоб заглушити дитячі травми, знайшла розваги в розгульному житті, активному зловживанні алкоголем, наркотиками і випадковими статевими зв’язками (у тому числі і з одностатевими партнерами). Але при цьому молода дівчина перебуває в муці від розуміння, що в ній живе темна і зловісна сторона, маску якої вона і намагається розгадати. Пошуки правди призводять до знайомства з професором Завадським. Таким чином головна героїня опиняється в таємній спільноті подібних до неї студентів, наділених особливими знаннями та здібностями, які під виглядом наукових досліджень борються зі злом цього світу.
Алекс на чолі з професором Завадським стає важливим членом групи та ключем до розгадки заплутаної історії, де головні ролі грають стародавні вірування, кровожерливі божества, герої місцевих легенд, таємні змови, дракони-покровителі та місцеві монстри.
Чудовиська у сірому та дощовому Кракові
Для зйомок серіалу королівська столиця Польщі була обрана недарма. Краків чудово зумів передати атмосферу слов’янських вірувань своєю дощовістю та відсутністю фільтрів. Саме цей аспект істотно відрізняє проект від інших американських серіалів зі схожими сюжетними лініями, де група активістів створюють спільноту і сміливо перемагають всесвітнє зло.
На екрані глядачі бачать не лише згаданий Ягеллонський університет та низку відомих туристичних місць: Ринкова площа, Казімєж, Підгуж тощо. Вражають і куди похмуріші бруковані вулички, вузькі підвали, кургани, інтер’єри багатоквартирних будинків. Також один з епізодів було знято у шахтах всесвітньо відомих копалень у Величці. Зрозуміло, у місцевих жителів і тих, хто тісно знайомий із Краковом, таке поєднання викличе дисонанс. Адже на екрані королівська столиця Польщі представлена не містом-мільйонником у самому центрі Європи, а провінційним похмурим містечком, яке з волі долі має стати центром боротьби між добром і злом. До речі, свій внесок у цей процес зробила всесвітня пандемія. Зйомки проходили якраз у період суворих заборон, тож звичні багатолюдні місця Кракова демонструються в серіалі пустельними.
Що стосується самих монстрів, то жодного страху чи огиди їхня зовнішність не викличуть. Навпаки, деякі з них здаються глядачами кумедними і навіть змусять посміхнутися. Втім, автори проекту не ставили за мету налякати глядачів. Набагато важливіше завдання полягало у проведенні паралелей зі слов’янською міфологією.
Як підсумок, проект «Краківські монстри» вийшов атмосферним та не клішованим. Варто зазначити, що для польського кінематографа такий результат є серйозним поривом в курсі орієнтування на західного глядача. Адже якщо на початку 2000-х років жанрові проекти викликали в аудиторії та кінокритиків лише жалість, то через двадцять років у країні створюють справді якісне комерційне кіно, яке здатне на гідну конкуренцію з проектами інших країн Європи.
