Складно навіть уявити собі, що людство колись могло жити без багатьох звичних для сучасників речей. Кіномистецтво стало невід’ємною частиною нашого життя, а перегляд фільмів – чи не найулюбленішим для більшості населення планети способом проведення дозвілля, пише сайт krakow-trend.eu.
Та ще на початку 20 століття кінематограф був суцільною сенсацією для людства. Однак саме тоді у різних куточках планети почали відбуватися перші кінопокази, що стали можливими завдяки запатентованому у 1895 році винаходу братів Люм’єр. Так кіно згодом дісталося і Кракова, де захоплені мешканці підхопили цей мистецький жанр та продовжують плекати й досі.
Саме про історію першого кіносеансу в Кракові розкажемо у цій статті.
Про винахід, що спричинив справжню революцію у світі
Передусім варто розповісти декілька слів про винахід талановитих братів, який буквально докорінно змінив наш світ. Сінематограф – таку назву отримав їхній прилад – з’явився під впливом враження від іншої розробки, винаходу Томаса Едісона кінетоскопу. З ним братів познайомив їхній батько, який бачив жагу хлопців до технологій та відкриттів.
Власне, тут варто дещо уточнити: батьком кінематографа вважається вищезгаданий Томас Едісон, адже саме на прикладі його пристрою виникли вже наступні розробки, зокрема і братів Люм’єр. Хоча у винаходу Едісона було чимало недоліків – наприклад, громіздкість та можливість перегляду для однієї лише людини.
Натомість сінематограф, який винайшли брати, називали справжнім портативним ательє. Розробка поєднала одразу три процеси – знімальний, копіювальний та проекційний, а для роботи потребувала сильного джерела світла.
Перший кінопоказ в історії Польщі
Так-от, грандіозний винахід братів Люм’єр після розробки почав буквально мандрувати по світу. У ті часи найкращою рекламою були саме мандри та демонстрації серед великих натовпів людей, так само популярність здобувало і кіно.
1895 року першими побачити захопливу розробку братів Люм’єр пощастило мешканцям Парижа. В той же час Краків був провідним центром польської культури, адже політика Габсбургів привернула до Вавеля увагу багатьох талановитих митців та видатних діячів культури, що не мали змоги вільно творити в іншому місці.
Так-от, саме тут через рік після прем’єри у Парижі, 14 листопада 1896 року у стінах Муніципального театру Кракова відбувся перший на теренах Польщі кінопоказ на апаратурі братів Люм’єр. Саме цю дату називають офіційним початком кіно в країні.
Передували першому кінопоказу численні рекламні афіші на вулицях Кракова. На них великими та барвистими літерами писали про показ “живих фотографій”, які здатні ворушитися і демонструвати різні події. Всього на краків’ян тоді чекало 4 вечори кінопоказів підряд. Демонстрували містянам ті стрічки, що мандрували в той час і іншими країнами Європи.
Ці перші стрічки були дуже простими за сюжетами. Вони не тривали довго – кожен фільм займав орієнтовно 40 секунд – наприклад, стрічка “Дитячий сніданок”. Для демонстрації всього набору створених стрічок було достатньо лише 20 хвилин. Як правило, назви цих фільмів були теж дуже простими і напряму говорили глядачам про те, що там буде відбуватися. Тим не менше, цього було достатньо для того, щоб зробити чимало галасу і викликати справжнє захоплення публіки.
На відміну від демонстрації винаходу свого попередника Едісона, розробку братів Люм’єр зустріли дуже схвально. Про це можуть свідчити рецензії у газеті Kurier Lwowski, в якій про творіння Едісона писали як про розчарування, а про сінематограф згодом відгукувалися дуже прихильно та захоплено.
Укорінення нового мистецького жанру в Кракові
Кінематограф, який продемонстрували краків’янам брати Люм’єр, мав величезний успіх. Вже через кілька днів після прем’єрного показу кінопокази включили до програми Муніципального театру в Кракові – відтоді практично кожна вистава супроводжувалася показом “живих фотографій”. Це дало свій результат – театр користувався неабиякою популярністю, вистави тут відвідували не лише мешканці Кракова, а й гості з різних куточків країни. Що цікаво, ціни на квитки були не вищими від звичайних, а на післяобідні вистави вони навіть були дешевшими. Така розвага була по кишені багатьом.
З часом зацікавленість тільки зростала, а демонструвати одні і ті ж стрічки кожного разу було вже не так прибутково. Тому вже в грудні того ж року театр двічі отримував набори нових стрічок, які висилали з Франції. Як свідчать архівні дані, тоді кожен восьмий мешканець Кракова дивився фільми французького виробництва.
Всі ці події вплинули на те, що кінематограф назавжди укорінився в місті. Стрімкими темпами у подальші роки тут відкривалися все нові кінотеатри. Наприклад, вже у довоєнному Кракові було 15 кінотеатрів різного типу, а місто було тоді вполовину меншим, ніж є у наш час. А у другій половині 20 століття – на початку 21 Краків і взагалі став містом кінофестивалів, що збирає кожного року зіркових гостей з різних куточків планети.
