«Врятувати місто» – суперечливе кіно про війну у Кракові

Краків пробув під гнітом окупованої влади нацистської Німеччини майже весь період Другої світової війни – з 6 вересня 1939 року до 18 січня 1945 року. Однак, на відміну від інших польських міст, практично не пізнав руйнувань. Згідно з офіційним повідомленням радянського уряду, зроблено це було завдяки блискавичному наступу Червоної армії та геніальному стратегічному плану, який застав німців зненацька. Саме ця подія згодом лягла у створення фільму «Врятувати місто» Яна Ломницького. Але незважаючи на серйозний успіх серед глядачів СРСР, у тому числі й Польської Народної Республіки, картину назвали ідеологічною пропагандою, де свідомо спотворили історичні події. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakow-trend.eu.

Фільм про Кракова, врятованого без участі артилерії

Справді, у період Другої світової війни Кракоу пощастило значно більше, ніж Варшаві, Лодзі чи Познані, які нещадно накривала німецька артилерія, руйнуючи цінну інфраструктуру. Королівську столицю Польщі окупаційна Німеччина використовувала як столицю Генерал-губернаторства, налагодивши постачання продовольства до Третього рейху.

Тому, коли радянські війська увійшли до міста, то одним із небагатьох важливих об’єктів, який підірвали німці під час свого відступу, став міст через річку Дунаєць на південь від Кракова. Успіх у звільненні Кракова з мінімальними втратами радянський уряд пов’язував із хитромудрим планом маршала Конєва, під час якого армія підступила до міста з північного сходу, хоча нацисти готувалися до боїв у східному напрямку.

Тому увічнити ці події, тим самим перевищити культ Конєва, стало головним завданням при створенні фільму «Врятувати місто», за який взявся польський режисер Ян Ломницький.

Кіно, зняте виробництвом “КАДР” за підтримки “Мосфільму”, демонструє подвиг радянської армії на порятунок стародавньої столиці Польщі від руйнувань. Серед іншого сюжет розповідає і про сміливість радянських десантників, які за допомогою місцевих підпільників змогли знешкодити вибухівку в адміністративних будівлях.

Вийшовши на екрани в 1976 році, картина мала успіх серед радянських глядачів. Також за настановою Комуністичної партії його неодноразово демонстрували учням ПНР в рамках шкільної програми.

Спірні питання

З приходом незалежності Польщі та краху комуністичного режиму в країні ставлення до фільму «Врятувати місто» також змінилося. Причиною цьому послужило розсекречення низки документів.

Проведені істориками дослідження продемонстрували відкриття, що пішли врозріз комуністичній ідеології. Згідно з оприлюдненими даними, німці в 1945 році зовсім не планували боротися за Краків, боячись потрапити в оточення Червоної армії. Більше того, нацисти заздалегідь готувалися до здачі міста, попередньо евакуювавши всю адміністрацію та вивезши всі матеріальні цінності.

Тому оповідання фільму про те, що солдати Третього рейху замінували низку архітектурних об’єктів, спростовуються даними, що мінуванню піддали лише кілька мостів. Адже перед німцями стояло завдання не битися за місто, а максимально уповільнити рух радянської армії. Для цього навіть було перекрито платину в Рожнові, через що рівень води у Дунайці підвищився на три метри.

Але так чи інакше картина «Врятувати місто» поповнила кінофонд Польської Народної Республіки, посівши в ній гідне місце. При цьому глядачі відмітили не лише на якісну зйомку, проведену Ломницьким, а й геніальній гру радянського актора Олександра Білявського, який зіграв у цьому фільмі одну з головних ролей.

Comments

.,.,.,.