Літературні твори легендарного польського письменника та нобелівського лауреата Генріка Сенкевича екранізувалися неодноразово. Проте найкраще, на думку критиків та глядацької аудиторії, відчути дух творчості автора та втілити його на екрані вдалося не менш легендарному режисерові Єжи Гоффману. Його екранізована «Трилогія» золотими літерами вписана в історію вітчизняного кінематографу, здобувши низку престижних нагород та побивши касові рекорди. Про історію створення «Пан Володиєвський», «Потоп» та «Вогнем і мечем», з якими складнощами довелося зіткнутися Гоффману, а також ролі Кракова у творчому процесі – читайте у матеріалі сайту krakow-trend.eu.
Справа всього життя режисера
Зрежисувати «Трилогію» Сенкевича для польських режисерів – завдання нетривіальне. Характерними рисами цього циклу романів є не лише широта сюжетної лінії, а й низка історичних сцен (зокрема і масштабні військові битви), втілення яких вимагало колосального бюджету.
Однак Єжи Гоффман розумів, що саме ці твори найкраще характеризують усю суть польського народу, тож з ентузіазмом взявся до втілення своєї головної режисерської мрії.
Амбіційний Гоффман, який до цього мав справу в основному з документальними фільмами, вирішує першим екранізувати фінальну частину «Трилогії» – «Пан Володиєвський». Для 1969 року проект видався як сміливим, а й вкрай витратним за мірками того часу – 40 мільйонів злотих. Однак вихід в прокат приніс картині колосальний успіх і з лишком окупився. Головними козирями роботи стали вдалий підбір акторів та дотримання історичної достовірності. Також варто зазначити, що незважаючи на широку географію зйомок, більша їх частина проходила у Варшаві (Староміська площа) та на батьківщині режисера – Кракові (монастир Камедулів, костел Діви Марії, Вавельский замок).
На хвилі фурору Гоффман відразу ж береться за зйомки «Потопу» – другої частини трилогії. Цей проект видався набагато складнішим, оскільки сам роман Сенкевича в рази об’ємніший за попередника, до того ж – містить безліч сюжетних ліній і ряд військових битв. Для Польщі Народної Республіки 70-х років це був серйозний виклик, у тому числі й економічний. Однак фільм готували до міжнародного прокату, тому на зйомку залучили фахівців «Мосфільму», які виділили найкраще обладнання та дефіцитну на той час плівку для широкоекранної проекції. Досить серйозним кроком для режисера також стало утвердження на головну роль Кміціца актора Даніеля Ольбрихського. Журналісти та кінокритики висипали на Гоффмана гору осуду за такий вибір, проте побачивши на прем’єрі блискучу гру Ольбрихського, змушені були визнати правоту режисера та публічно вибачитись перед ним.
Оскільки ключова сюжетна лінія в «Потопі» визначає оборону Ясногорського монастиря, то основна частина зйомок пройшла саме в Ченстохові.
Варто зазначити, що у 1975 році, через рік після виходу, фільм був номінований на «Оскар» у переліку найкращих іноземних картин.
Вогнем, мечем та народним успіхом
Успіх двох частин «Трилогії» не лише зробила Гоффмана лідером касових зборів, а й визнаним кінокласиком. Зрозуміло, всі чекали на фінальну точку від режисера, проте поставити її вдалося лише через двадцять років, чому виною були політичні події в країні.
Лише зі здобуттям Польщею незалежності Гоффман береться за зйомки «Вогнем і мечем» – роману, що описує польсько-український конфлікт XVII століття.
Щоб історичні акценти не були компрометуючими, режисеру довелося згладити кути у багатьох деталях, описаних Сенкевичем досить однобоко. Також поряд з польськими (Ізабелла Скорупко, Міхал Жебровський, Кшиштоф Ковалевський) до участі було запрошено низку українських та російських акторів (Богдан Ступка, Руслана Писанка, Олександр Домогаров).
Для втілення «Вогнем та мечем» режисер пішов на колосальні заходи – заклав все своє майно та взяв у банку величезний кредит. Загальний бюджет проекту становив 6,5 мільйонів доларів – наймасштабніший із усіх польських картин того часу.
Зйомки, що проходили у Кракові (Ойцовський національний парк, скали Твардовського) та Познані, вражали широтою та розмахом. Колосальна увага була приділена не лише історичній достовірності, від костюмів героїв до декорацій, а й спецефектам, над якими працювала команда найкращих світових професіоналів.
Фільм вийшов на екрани в 1999 році, здобувши масштабний успіх у кінопрокаті і низку престижних міжнародних нагород, у тому числі за монтаж та сценографію.