Дозвілля в Кракові XIX століття було досить одноманітне, так чи інакше будучи пов’язане з пияцтвом. По всьому місту функціонувало безліч пабів, кафе і ресторанів, що збирали під одним дахом різні верстви населення. Однак настав час нової епохи розваг для вихованих дам і респектабельних джентльменів, які прагнули дещо більшого, ніж кабаре і бали. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakow-trend.eu.
Епоха польського кіно зародилася у Кракові
Історики сходяться на думці, що епоха кінематографу країни зародилася саме в Кракові, й датована 14 листопада 1896 року. Саме цього дня у Міському театрі королівської столиці Польщі відбувся показ фільму з використанням апарату братів Люм’єр.
Важливо, що найвищі верстви суспільства цю культурну новинку оцінили не відразу. Кіно було сприйнято як плебейську, ярмаркову та абсолютно низькопробну розвагу, придуману для невибагливих та шукаючих дешевої забави публіки. Проте вже через кілька років це рішення кардинально змінилося, оскільки в Кракові почали відкриватися перші кінотеатри, які пропонували асортимент західних новинок. У свою чергу, відвідування подібних закладів стало справою не лише нижчих верств населення, а й дуже заможних представників міської еліти.
Кінотеатри кінця XIX століття пропонували своїм глядачам щоденні ефектні вистави, що давали змогу побачити зйомки з усього світу. Представлені на великому екрані оперети, комедійні та драматичні постановки, панорамні кадри високо оцінили мешканці Кракова. Більше того, розбиратися в останніх новинках та обговорювати їх у культурному середовищі вважалося показником освіченості.
Будівництво національної театральної арени
Семимильними кроками в цей період розвивалася сфера й у служителів Мельпомени. За ініціативи президента Кракова Юзефа Дітля було запропоновано побудувати сучасний театр за світовими стандартами, оскільки єдиний на той час заклад у місті не відповідав сучасним запитам та заходам необхідної безпеки.
Цікавим є той факт, що у пріоритеті першочергового будівництва театр випередив навіть комплекс гідротехнічних споруд, який відклали на невизначений термін. Урочисте відкриття храму Мельпомени відбулося 21 жовтня 1893 року.
Незважаючи на високий статус національної сцени Польщі, Міський театр з перших днів активно просував сміливі експерименти, балансуючи між класичними постановками та сучасним авангардом. Для режисерів, які згодом стали діячами культури кіно зі світовим ім’ям, ця сцена була свого роду експериментальним трампліном.
Різноманітність репертуару театру цікавила абсолютно різні верстви населення. Незважаючи на досить недешеву вартість квитків, відвідати його могли собі дозволити не лише еліта Кракова, а й середній клас. Особливо шанувалися в колах любителів театральних вистав постановки польських драматургів. Серед них – сценограф Станіслав Виспянський та драматург Станіслав Віткевич. Чималий інтерес викликали і західні трупи опери та балету, які прибували з гастролями до Кракова з Парижа, Риму, Лондона тощо.
Як наслідок, населення Кракова у ХІХ столітті не було обділено можливістю культурного проведення часу. Понад те, похід у кіно чи театр вважалося для середньостатистичного жителя королівської столиці значною подією, до якої готувалися заздалегідь. Побачене кіно було прийнято обговорювати за чашкою кави, дискутувати з цього приводу, ділитися новинами майбутніх новинок, а запрошення дівчини на побачення в кінотеатр взагалі вважалося ознакою доброго тону.
Проте масово культура кіно почне розвиватися лише у XX столітті, а тоді вона лише набирала обертів і багатьом була на диво.