Наприкінці XIX століття по всій Європі прокотилася хвиля створення обʼєднань людей у різноманітні організації, клуби, асоціації, спілки, пише сайт krakow-trend.eu.
Так, з’явилися перші спортивні товариства, гімнастичні клуби, товариства вчителів, журналістів, спілки художників, селянських театрів, хорових колективів тощо.
Польща в цей період не мала самостійності. Завдяки створенню таких спілок відбувалося об’єднання людей, пробуджуючи в кожному патріотичні настрої та бажання творити історію в незалежній країні. Пам’ять поколінь про багату польську культуру, самобутність та волелюбність незламного народу прослідковувалася у музичних, літературних творах та творах мистецтва.
Заснування хору
Наприкінці XIX століття в період австрійського поділу Польщі в Кракові діяли хори при Ягеллонському університеті, багатьох школах, церквах. Свій хор організували також робітники краківських фабрик і заводів. Один із таких хорів, який виник на хвилі патріотичних та волелюбних поривань, мав назву «Робітничий хор», який згодом змінив назву на «Робітнича лютня».
Засновниками славнозвісного колективу були: Владислав Теодоручук, який також був керівником університетської друкарні, Станіслав Виспянський та Войцех Домброва. Учасниками хору були виключно чоловіки.
Офіційна реєстрація та затвердження статуту новоствореної спільноти відбувалися 6 лютого 1899 року у Львові. Вже під кінець року колектив налічував 80 постійних учасників та 24 учасники неосновного складу.
Хорова спільнота функціонувала як повноцінне товариство, де вирішувалися питання, пов’язані не лише з концертною діяльністю, а й господарські, як-от пошук приміщення для репетицій, оплата послуг диригента, придбання нот тощо. Оскільки суми доходу за концерти були незначні, то основне фінансування потреб колективу відбувалося коштом внесків самих хористів.
Часто через низьку оплату, яка до того ж виплачувалася несвоєчасно, диригенти в колективі довго не затримувалися.
Першим диригентом хору був Гжегож Сеновський, який працював у одному з театрів Кракова. А перший виступ колективу відбувся 5 березня 1899 року в залі готелю «Роял».
Чорні сторінки в історії колективу
Воєнні події, які не оминули Європу, залишили трагічний слід також в історії польського музичного колективу. З початком Першої світової війни діяльність колективу була припинена. Частину учасників хору було призвано до лав австрійської армії, а частина — стали членами громадсько-просвітницької організації «Стрілецьке товариство».
Відновити свою діяльність учасникам хору вдалося 15 січня 1919 року. Та не всі хористи змогли повернутися до улюбленого колективу. Багатьох із них забрала війна.
Перші репетиції хору після війни відбувалися у приміщенні профспілок, а пізніше в консерваторії.
Хор набував популярності. Колектив запрошували виступати на важливих урочистостях.
У 1927 році хор «Робітнича лютня» приєднався до Воєводського товариства хорів та оркестрів.
3 лютого 1929 року в концертній залі Старого театру відбувся концерт хору з нагоди 30-річчя колективу. На сцені також виступали актори та співаки Краківської опери та симфонічний оркестр «Hejnał». Почесним гостем на ювілейному концерті був голова польського сейму Ігнацій Дашинський.
Ще один ювілейний концерт, уже з нагоди 40-річчя хору «Робітнича лютня», відбувся напередодні Другої світової війни у квітні 1939 року.
Ще одна війна знову забрала учасників колективу: четверо загинули під час вересневої кампанії, ще четверо — під час Варшавської операції польського опору Армії Крайової проти Третього Рейху, а ще п’ятеро — були вбиті в Аушвіці за діяльність у русі опору.
Після закінчення війни були відновлені репетиції хору.
Найбільший розквіт
Шестидесятиріччя своєї діяльності колектив відзначив концертом у Краківській філармонії. Диригенткою хору на той час була Ванда Ляхович, яка найдовше затрималася в колективі.
Найбільший розквіт діяльності колективу почався з 1976 року. У цей період шефство над хором взяло Муніципальне транспортне підприємство Кракова. Учасники співочого колективу завжди могли розраховувати на фінансову підтримку підприємства. Коли фінансові питання були вирішені, хор розпочав активну творчу діяльність.
З огляду на багаторічну співпрацю з підприємством-спонсором, 27 лютого 2006 року було змінено назву співочого колективу на хор «Краківська лютня» при Муніципальному транспортному підприємстві Кракова.
З метою подальшої плідної співпраці хор було реорганізовано в асоціацію. Вже 13 липня 2009 року на Загальних зборах було ухвалено рішення про створення товариства.
Репертуар колективу
За свою багаторічну історію хор «Краківська лютня» у своєму репертуарі має чимало різножанрових творів. Серед них оперні, патріотичні та народні пісні, твори релігійного характеру тощо.
За весь час свого існування колектив брав участь у багатьох офіційних державних, регіональних урочистостях. Ніколи не відмовляли у виступі для будинків соціального захисту, будинків для людей похилого віку, шкіл.
Хор «Краківська лютня» об’їздив із гастролями чи не всі країни Європи.
У 2004 році було здійснено запис першого музичного альбому колективу «Колядки та пасторалки».
Колектив має чимало нагород, відзнак, дипломів за весь час своєї діяльності. Зокрема, хор нагородили «Золотим Хрестом Заслуги» та «Золотим лавровим знаком». У 1946 році колектив отримав перше місце на Національному фестивалі польської пісні.
Учасники колективу не зупиняються на досягнутому й завжди беруть участь у різноманітних конкурсах, фестивалях.
Сьогодення
За понад 120-літню діяльність хором керувало багато видатних диригентів. Крайньою керівницею хору є Вікторія Дармон.
На сьогодні хор «Краківська лютня» – це невеликий колектив співаків різного віку. Тут знайшли спільну мову й молодь і люди поважного віку. Колектив настільки здружився, що зустрічаються не лише на репетиціях та концертах, а й разом відпочивають, відвідують різноманітні культурні заходи.
Хор «Краківська лютня» — без перебільшення національне надбання країни.
