Краків подарував Польщі одразу двох популярних діячів театру й кіно: актора і режисера Єжи Штура і його сина, актора Мацея Штура. Визнання Мацей добивався самостійно, починав зі стендап-комедії, з успіхом грав на сценах за кордоном, був прихильно прийнятий глядачами у різних ролях у кінострічках. Був відзначений міжнародними преміями і державною польською нагородою. Сам актор розповідав журналістам, що завжди прагнув вирватися з тіні батька, а досяг успіху лише тоді, коли зрозумів, що необхідно припинити мовчазне змагання з ним, пише сайт krakow-trend.eu. Так що творчий успіх Мацея Штура нерозривно пов’язаний з особистою історією, яка мало відома широкому загалу.
Дитина з творчої родини
Зазвичай дітям творчих людей набагато складніше доводиться у житті. Ті, кому не перепало таланту, переймаються через його брак, а кого природа нагородила – прагнуть, якщо не перевершити славу батьків, то хоча б не поступитися у лаврах. Певною мірою так сталося і з Мацеєм Штуром. Він народився у червні 1975 року в родині актора Єжи і скрипальки Барбари. Батьки розповідали, що їхні предки перебралися до Кракова з Нижньої Австрії у 1897 році і надовго там залишилися.
З дитинства Мацей мріяв грати у театрі, бо бачив все це вдома, але навчатися пішов спочатку до Ягеллонського університету, де отримав диплом психолога. Журналістам розповідав, що на те було декілька причин. Вчителі наполягали, щоб хлопець обрав якийсь бекграунд, а крім того, у родині всі закінчили Ягеллонський університет. І Мацей сприйняв це як своєрідну традицію. Втім, сестра Маріанна обрала фах художниці. А вже після того, як у 1999 році здобув диплом Ягеллонського університету, вирішив стати актором, як батько. Одразу після школи вважав незручним у нього вчитися, бо на той час Єжи Штур був ректором Краківської театральної академії.
Творчі сходинки до успіху
Спочатку Мацей спробував реалізуватися у групі “Po Żarcie” і досить успішно. Журналістам пояснив своє рішення тим, що завжди прагнув дарувати людям сміх. Поступово гурт набрав популярності, але Штур тоді вже навчався у Вищій театральній школі Кракова, де здобув диплом у 2003 році. З 2004 до 2008 року грав у Драматичному театрі у Варшаві, потім перейшов до Нового театру. Зізнавався журналістам, що досвід психолога дуже допомагав у роботі. Адже психологія описує людину, актор і психолог ставлять майже однакові запитання. Тільки актор спочатку бачить слова, які треба говорити, а психолог спостерігає за поведінкою. Але обидва після цього намагаються розібратися, що ж навколо них відбувається.
Кар’єра у кіно
Крім активної участі у різних виставах, Мацей встигав ще зніматися у кінофільмах. У 2014 році зіграв роль Ігоря Волкова у бойовику “Безсоння”, сюжет розкривав новий тоталізатор у підпільному казино, де грали лише найбагатші та найвпливовіші. Мав залишитися живим лише один гравець, який не заснув би протягом 10 днів. Цю роль Мацей назвав дуже цікавою та пізнавальною. Потім був Томек Вільчинський у серії фільмів “Планета синглів”. Пригоди героїв Ані та Томека швидко стали популярними, фільм вийшов у хіти.
З 1990 до 2020 року знявся у 59 фільмах. Але особливою роллю став для Штура герой стрічки “Громадянин” Ян Братек, яку писали та знімали за спогадами популярного вже на той час режисера Єжи Штура. Мацей згадував, що у молоді роки скоріше б вмер, якби хтось сказав, що він грає тому, що батько домовився. Але у картину режисера Штура прийшов вже зі заслугами досвідченого актора. Крім того, трохи раніше усвідомив просту істину: успіх прийде, якщо облишити спроби перевершити батька й довести, що він, Мацей, не гірший та навіть кращий.
Нова сторінка стосунків: батьки та діти
Ті, хто знав родину Штурів, відзначали: Єжи та Мацей були дуже схожими. У них однакова, трохи іронічна посмішка, допитливий і пильний погляд. А коли були разом, Мацей здебільшого з цікавістю слухав батька, ніж говорив сам. Якщо ж доходило до розповідей, то Єжи створював трохи не кіносцени, тоді як Мацей демонстрував скоріше фрагменти прози. В обох акторів був великий талант оповідача й дуже гострий язик. Вони розповіли журналістам видання “Viva.pl”, що ідея створити фільм про себе виникла у старшого Штура в родинному будинку, розташованому у селі неподалік Рабки. Споруда належала Штурам не один десяток років, і Єжи дуже нею опікувався. Саме там Єжи родині заявив про те, що хотів би, аби Мацек зіграв у фільмі його у роки молодості. І син одразу ж погодився.
Режисер пояснив, що якби Мацей відмовився, то й фільму не було б, бо не бачив у цій ролі нікого іншого. Сценарій писав кілька років, не знаючи, як йтиме зйомка. Але коли побачив сина на знімальному майданчику, то зрозумів, що не помилився. Підказки молодому актору були не потрібні, ця роль була у нього, як сказав пан Єжи, у крові – з родинних історій та почуття гумору. Так і вийшла картина: на третину – власний досвід режисера, ще на стільки ж – рідні та друзі, третина – авторська уява, і така ж частка – гра Мацея. Молодий актор зі сміхом прокоментував, що все важливе вони з батьком обговорювали вдома, а на знімальному майданчику їм було працювати легко й приємно. Бо бачив, що режисер йому довіряє. І не було потреби грати так, як Єжи уявляв, син міг і сам чимось здивувати. Хоча й зізнавався: це було досить складно. Єжи Штур пішов з життя у липні 2024 року, що стало сильним ударом для Мацея, адже він втратив не лише батька, а й вірного товариша та однодумця.
Найпам’ятніші вистави Мацея Штура
Знаковою стала для Мацея Штура міжнародна прем’єра Кшиштофа Варликовського “Варшавське кабаре”, презентована у липні 2013 року в Авіньйоні. Він зіграв одну з головних ролей. Цю постановку назвали комічним варіантом режисерської “(А)полонії”, яка отримала у 2011 році “Золоту маску” у Москві як найкраща іноземна вистава. У “Варшавському кабаре” фантазії з життя берлінської гей-сцени 1930 років і сцени психоделічних вечірок нью-йоркського художника-транссексуала Джастіна Бонда доповнили апокаліптичними сюжетами про Голокост та 11 вересня.
Мацей Штур того дня ще встиг прочитати монолог Агамемнона з “(А)поллонії” у документальному проєкті “Почесний двір” Жерома Беля у Почесному дворі Папського палацу. З журналістами поділився таємницею: встиг лише завдяки тому, що мав велосипед і дістався вуличками за 5 хвилин. Щоправда, поклони на “Варшавському кабаре” довелося пропустити, натомість отримав 2 овації за декілька годин. І хоча було складно блискавично перевтілюватися, 2000 глядачів Почесного двору Папського палацу дуже до того тонізували.
Додав, що заради гарної ідеї варто було докласти зусиль. Адже “(А)Полонію” придумали спеціально для Почесного двора Папського палацу. Для трупи це була перша вистава у складі нового театру, бо пан Кшиштоф саме став художнім керівником Нового театру. Тому всі прагнули якомога краще заявити про себе, запрошення до Авіньйона тоді мало велике значення для подальшої роботи всієї трупи.
Досягнення та нагороди
Відзначився молодий Штур не лише ролями у театрі та кіно. Працював і зі сценаріями, певне, позначився вплив батька, хоча сам актор про це в інтерв’ю пресі не згадував. Написав сценарії для короткометражок: “Мовчання польських овець” 2017 році, у 2018 році – “Дінь-дон”, у 2019 – “Другий концерт для віолончелі з оркестром”. У перших двох творчих доробках був ще й продюсером.
Не приховував від журналістів й особистого життя. З 1999 до 2014 року перебував у шлюбі з акторкою Самантою Янас, виховував доньку Матильду. Мало хто знає, що крім успіхів у театральній кар’єрі, Мацей отримав звання магістра польської мови, а у 2008 році став Почесним послом. Його робота на сцені теж не залишилася непоміченою. У грудні 2006 року молодий Штур отримав Премію Європейської кіноакадемії. А у квітні 2011 року був нагороджений срібною медаллю “За заслуги у культурі Gloria Artis”, є у почесній колекції й польська державна нагорода – Хрест Заслуги.
