Є митці, в яких талант проростає немов із повітря, і здається, що не вони обирають музику, а музика обирає їх. Саме такою була Галина Черни-Стефанська (Halina Czerny-Stefańska) – піаністка, чий шлях від дитини-вундеркінда до королеви шопенівської сцени став одним із найяскравіших в історії польського та європейського музичного мистецтва XX століття. Її гра вміщувала неперевершену техніку, глибоку емоційну проникливість і відданість традиції, створюючи невидимий місток між минулим і сучасним музичним світом, пише krakow-trend.eu.
Музика з колиски
Галина народилася у 1922 році у Кракові, у родині, де музика була способом життя. Її батько Станіслав Черни – відомий професор консерваторії, а мати Марія – піаністка, яка мала тонке відчуття стилю та гармонії. У цьому будинку звуки фортепіано лунали з ранку до вечора, і вже з перших днів життя дитина слухала чудову музику. Маленька Галина почала грати з 5 років. Перші уроки давала мати, однак справжнім учителем став батько, який помітив у доньці рідкісне поєднання природного слуху, гнучких рук і дивовижної пам’яті.
У 1929 році Галина вперше виступила на відкритті концертів Шопена у Концертному залі Варшави, преса назвала її “сенсацією сезону”. Серед захоплених слухачів був один із найшанованіших польських музикантів, маестро Александер Міхаловський (Aleksander Michałowski), який першим вийшов на сцену, щоб привітати юну піаністку. Природа подарувала Галині все, що потрібно віртуозу: сильні руки, неймовірну координацію, абсолютний слух і природне відчуття ритму. Навчаючись у школі сестер урсулинок у Кракові, вона жила музикою, часто імпровізувала, підбирала на слух складні твори, вражаючи викладачів зрілістю виконання.
У лабіринтах музичного генія
У 1934 році дванадцятирічна Галина взяла участь у конкурсі молодих талантів у Варшаві. Вона вразила журі настільки, що отримала премію легендарного французького піаніста Альфреда Корто, нагорода передбачала стипендію на навчання у Парижі у самого маестро. У березні 1936 року ректор Державної консерваторії у Варшаві Еміль Моравський (Emil Morawski) та професор Юзеф Турчинський (Józef Turczyński) офіційно засвідчили унікальність Черни-Стефанської. Метри підкреслили, що ця дівчина має здібності, які межують із геніальністю, і через кілька років може стати гордістю Польщі.
Потім Галина здобула премію Стефана Стажинського (Stefana Starzyńskiego) та нову стипендію на навчання в паризькій École Normale de Musique, де викладав Альфред Корто. Знайомство з європейською музичною школою доповнило її природний дар глибоким інтелектуальним розумінням творів. Повернувшись до Польщі, навчалася у Варшаві у видатного знавця шопенівської спадщини Юзефа Турчинського, а у Кракові – у одного з найкращих педагогів, професора Збігнєва Джевєцького (Zbigniew Drzewiecki). Галина увібрала найкраще від обох шкіл – дисципліну форми та емоційну правдивість, що стало характерною рисою її інтерпретацій.
Шопенівська вершина
У 1949 році Галина Черни-Стефанська на IV Міжнародному конкурсі імені Фридерика Шопена (Międzynarodowy Konkurs Pianistyczny im. Fryderyka Chopina) у Варшаві здобула першу премію та спеціальну нагороду за найкраще виконання мазурок цього композитора. Тріумф молодої краків’янки став не лише її особистою перемогою, а й символом духовного відродження повоєнної Польщі. У зруйнованій Другою світовою війною столиці музика Черни-Стефанської стала доказом того, що краса й культура її рідної країни не знищені. Після цієї перемоги Галина увійшла до еліти світового фортепіанного мистецтва. Тоді вона поділила першу премію з радянською піаністкою Беллою Давидович, і лише згодом виявилося, що це рішення журі мало політичне підґрунтя. А насправді саме Черни-Стефанська отримала вищі оцінки, а її виконання назвали бездоганним.
Потім Галина гастролювала на всіх континентах як солістка Оркестру Національної філармонії у Варшаві, Великого симфонічного оркестру Польського радіо, Зальцбурзького оркестру “Mozarteum” та багатьох інших колективів. Її виступи стали тріумфом у Парижі, Лондоні, Римі, Токіо, Нью-Йорку. Черни-Стефанська вражала публіку не стільки зовнішньою віртуозністю, скільки внутрішнім світлом, глибиною інтерпретації, чистотою звуку.
Слава, записана у вінілі
Завдяки винятковій техніці та проникливості пані Галина стала улюбленицею провідних звукозаписувальних студій світу. Для Supraphon, Deutsche Grammophon, Polskie Nagrania, Erato, RCA, Pony Canyon, Selene вона записала десятки творів Фридерика Шопена, створивши одну з найповніших колекцій його музики у XX столітті. З її іменем пов’язана й одна з найцікавіших історій у світі класичного звукозапису. Чимало колекціонерів з усіх країн розшукували рідкісну платівку фірми EMI із серії “Мистецтво Діну Ліпатті” із записом Першого фортепіанного концерту Шопена 1948 року у виконанні видатного румунського піаніста. Лише згодом виявилося, що насправді це був запис гри Галини Черни-Стефанської, який помилково потрапив на диск. Цей курйоз лише підкреслив її феноменальний рівень, бо навіть фахівці не змогли відрізнити гру польської піаністки від виконання легендарного Ліпатті.
Музика без кордонів
За десятиліття сценічної діяльності Черни-Стефанська об’їздила майже весь світ, і скрізь на неї чекали аншлаги, овації, схвальні рецензії. Особливо пам’ятними стали виступи у Карнегі-холі у Нью-Йорку та у залі ООН. Критики писали, що піаністка володіла “вогнем внутрішнього ритму” і “шляхетністю тиші між звуками” – рідкісною здатністю поєднувати інтелект та емоції.
Її репертуар охоплював музику від бароко до сучасності, проте серцем вона завжди залишалася з Шопеном. Саме його твори – мазурки, ноктюрни, концерти – становили духовну основу її творчості. Галина записала також низку композицій Ігнація Падеревського (Ignacy Paderewski), продовжуючи традицію польської піаністичної школи. Водночас Черни-Стефанська була й чудовою виконавицею камерної музики.
Вчителька світового масштабу
У 1970-х роках Галина почала проводити майстер-класи для молодих піаністів у Торонто, Веймарі, Дармштадті, Гамбурзі та в інших містах світу. Єдиним польським університетом, де вона офіційно викладала гру на фортепіано, стала Музична академія імені Ігнація Падеревського (Akademia Muzyczna im. Ignacego Paderewskiego) у Познані. Там педагогиня виховала чимало молодих піаністів, які продовжили традиції польської школи фортепіанного мистецтва.
У 1993 році Черни-Стефанська викладала у Токійському університеті мистецтв, де здобула звання Почесної професорки. У 2001 році стала професоркою цього вишу, співпрацюючи водночас із Музичним університетом Єлизавети у Хіросімі, Академією мистецтв у Нагої та Університетом Сензоку Гакуен Уодзу у місті Тояма. За мистецькі заслуги Галину визнали “послом польської культури у світі”.
Музика та політика
Талановита музикантка не відмежовувалася й від громадського життя рідного Кракова. У 1976–1984 роках Черни-Стефанська була членкою міського самоврядування, а у 1978–1985 роках – міського комітету з реставрації пам’яток. Належала до засновників краківської галереї “Кужниця” (Kuźnica), яку створювали відомі митці міста. Проте часи політичної напруги 1980-х років не обминули піаністку. Під час воєнного стану Черни-Стефанська публічно підтримала владу, через що втратила частину прихильників. У квітні 1982 року, під час концерту у Краківській філармонії, публіка навіть її освистала. Цей випадок залишив у серці болючий слід, проте Галина не втратила гідності й продовжила служіння музиці.
Фінальний акорд геніальної історії
У 1990-х роках Черни-Стефанська активно концертувала у Лос-Анджелесі, проводила майстер-класи у Торонто, Базелі, Лугано та Парижі. Рік Шопена став для неї особливо плідним: піаністка багато концертувала у Варшаві, Парижі, Лос-Анджелесі й Токіо. У березні 2001 року востаннє вийшла на сцену у Музичній академії у Варшаві, де виконала сольну програму.
Глядачі згадували, що тоді вона грала так, ніби прощалася з улюбленим інструментом: з тією ж юнацькою пристрастю, але з особливою тишею у фінальних акордах. Талановита піаністка мала безліч планів – нові концерти, записи, повернення до викладання в Японії. Проте життя обірвалося несподівано. У липні 2001 року пані Галина померла у Кракові – місті, де народилася і до якого завжди поверталася.
Дух маестрини серед нових поколінь
Щороку у Польщі та за її межами проходять заходи пам’яті Галини Черни-Стефанської: концерти, майстер-класи та музичні фестивалі, які продовжують виховувати нових піаністів і зберігати спадщину видатної музикантки. Знаковими стали конкурси та виступи у Варшаві та Кракові, де музиканти виконували твори Шопена та Падеревського, відтворюючи неповторну інтерпретаційну школу Черни-Стефанської. У 2013 році у Верцинському відбувся конкурс піаністів імені Галини Черни-Стефанської, який перетворився на свято шопенівської традиції для молодих виконавців багатьох країн.
Її ім’я залишилося серед найвеличніших у музичному світі. Протягом десятиліть Черни-Стефанська вважалася символом польської фортепіанної школи, берегинею шопенівської традиції, яка вміла говорити мовою серця. У XXI столітті записи її виступів, спогади учнів і відгуки сучасників склали не лише історію однієї творчої особистості, а й літопис епохи, де музика стала силою, яка долала мовні, політичні та часові кордони.
