“Я бачу Україну успішною державою. У тому числі й на європейській арені, якщо ми послухаємо самих себе – тобто український народ”.
Ці слова належать відомому в багатьох країнах Європи оперному співакові з українським корінням Василю Сліпаку. Чоловік майже 20 років проживав за кордоном, збудував там успішну кар’єру, однак з початком російсько-української війни не дозволив собі залишитися осторонь – повернувся на Батьківщину. Там, на рідній землі, під час боїв із загарбниками Василь і загинув. Детальніше про життя Сліпака та про те, що відомого на весь світ артиста пов‘язує з Краковом, – у матеріалі далі на krakow-trend.eu.
Хто такий Василь Сліпак?
Василь Сліпак – співак родом з України, який завдяки таланту та власній наполегливості здобув всесвітню популярність та став солістом Паризької національної опери. Народилася майбутня зірка 20 грудня 1974 року у Львові. Зростав хлопчик у середньостатистичній сім’ї: мама Надія Василівна працювала у конструкторському бюро, тато Ярослав Володимирович був спеціалістом виробничого підрозділу. Що цікаво, ні батько, ні мати таланту співати не мали, звідки ж тоді взявся у Василя той особливий голос, який згодом покорив увесь світ?
Кажуть, від дідуся. У родинному колі Сліпаки любили жартувати: найменшого назвали на честь діда, тому той і передав онуку унікальний талант. І талант був справді унікальний – Василь володів таким голосом, який охоплював одразу кілька діапазонів – від баса-баритона до мецо-сопрано. Що Сліпак мав справжній дар до співу, всі близькі хлопчика розуміли ще з самого дитинства, адже жодне родинне застілля не проходило без виступів маленького Василька. Але, напевно, найбільше за розвиток природних здібностей Сліпака вболівав його старший брат Орест – саме він і відіграв важливу роль у становленні Василя як майбутнього співака.
У 1983 році, коли Васильку було 9, у його житті з’явився «Дударик» – перший хор, в якому хлопчик професійно став займатися співом. І привів його туди саме Орест. Частиною «Дударика» Сліпак був аж 11 років. Очевидно, що за цей час він змінився не лише зовнішньо, а й виріс вокально. Велике майбутнє талановитому хлопцю пророчив і його перший наставник Микола Кацал – чоловік для Сліпака став не лише керівником, що навчив співати, а й духовним натхненником, який показав, шо музику потрібно любити. Фактично завдяки цьому Василь і закохався у творчість композиторів “золотої доби”. Закохався настільки, що будучи через роки відомим у всьому світі оперним співаком, улюбленими все ж залишилися витвори мистецтва Миколи Лисенка, Максима Березовського, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Артема Веделя та Дмитра Бортнянського.
Але, як часто буває в Україні, на Батьківщині талант Сліпака бачили не всі. Бо ж, наприклад, до Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка хлопець вступив не з першої спроби. Так-так, у майбутньому відомого на весь світ оперного співака в Україні до навчання свого часу не допустили… Студентом омріяного ВНЗ він став лише з другої спроби у 1992 році. Тоді ж як за кордоном талант помітили відразу.
Початок історії Василя Сліпака із за кордоном
Історія Сліпака із за кордоном розпочалася наприкінці XX століття. І старт поклав їй не сам Василь, а його брат, а точніше ряд знайомств Сліпака старшого із потрібними людьми. Так у 1994 році Орест, перебуваючи на конгресі кардіологів у Франції, познайомився з отцем Павлом Когутом; той звів його із директором редакції «Українського слова» у Парижі Ярославом Мусяновичем; а вже він представив Ореста композитору українського походження Мар’яну Кузану. За чашкою кави Сліпак старший принагідно згадав і про свого напрочуд талановитого брата. Пан Мар’ян у відповідь зацікавився і попросив Ореста залишити касету із записом голосу Василя. За місяць Сліпаку меншому надійшло запрошення від оргкомітету одного з найбільших музичних фестивалів у Франції. Відтоді його ім’я поступово і ставало відомим у всьому світі.
Визнання Василя Сліпака у світі
Першою українець своїм унікальним контратенором покрив Францію. У 1994 році на Міжнародному конкурсі 20-річний Василь отримав гран-прі – тоді він був єдиним, хто співав пісні своєю рідною, тобто українською, мовою. Опісля цієї перемоги кар’єра львів’янина пішла вгору: були і сольні концерти, і конкурси, і фестивалі. І зрештою у його життя з’явилася Паризька національна опера. Частиною команди Сліпак став у 1997 році. З перших днів роботи із французами Василь здивував іноземців своєю працьовитістю: за лічені місяці хлопцеві вдалося до вже готової програми підготувати від себе «Страсті за Матвієм», «Страсті за Йоанном» Баха та кантати Генделя.
Головну сцену Франції – підкорено! Так само, як і сцени інших країн Європи (Польщі, Латвії, Литви, Естонії, Німеччини, Грузії, Молдови, Угорщини, Словаччини, Австрії, Італії, Ватикану, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії) та навіть Америки. Будував він свою успішну кар’єру за кордоном упродовж 20 років. І точно продовжував би робити це далі, але на його Батьківщину напала росія.
І співак, і волонтер, і військовий
Сліпак був патріотом України з народження – так вже його виховали. Свідчить про це, зокрема, і той факт, що, будучи знаним співаком за кордоном, він ніколи не розривав зв’язки із Батьківщиною – тому він двічі і відмовлявся від пропозиції прийняти французьке громадянство, лишаючись громадянином України. Тож очевидно, що осторонь війни на рідній землі чоловік залишитися не міг.
Спершу Сліпак став волонтером. У 2013 році, коли у Києві почалася Революції Гідності, Василь очолив благодійницький рух у Франції, аби, перебуваючи за кордоном, бодай якось допомагати землякам та рідній Україні. Але, як усім нам відомо, на майдані Незалежності у Києві сутички не закінчилися: у 2013 році росія окупувала Крим та Донбас. Тоді Сліпак і зрозумів: сидіти в Парижі, доки в Україні війна, просто-напросто не може. Так відомий на весь світ оперний співак родом зі Львова змінив мікрофон на автомат, а сцену – на окопи.
Уперше на фронті доброволець Сліпак опинився у травні 2015 року. Відразу ж отримав там позивний – кликали Василя Міфом (скорочено від Мефістофеля – героя його улюбленої однойменної опери Шарля Гуно). Чоловік воював у складі Добровольчого українського корпусу (ДУК). Разом із побратимами Сліпак брав участь у боях за Піски та Авдіївку на Донеччині. Вцілілим повернутися Василю не вдалося – він отримав поранення і на певний час покинув фронт. Повернувся до побратимів улітку 2016 року. І, на жаль, це повернення стало останнім: у червні 2016 у бою поблизу населеного пункту Луганське Бахмутського району Донецької області Герой загинув… Оперний співак дефіс військовий отримав смертельне поранення у нижню частину тулубу. Поховали Василя Сліпака на Личаківському кладовищі у Львові.
Що пов’язує Василя Сліпака із Краковом?
Василь Сліпак – оперний співак, тому очевидно, що насамперед з Краковом його пов’язують виступи. Уперше тамтешню сцену українець покорив у 1996 році, коли разом із Ольгою Пасічник брав участь у Міжнародному фестивалі “Дні музики Краківських композиторів”. Тоді між артистом і публікою виник справжній коннект, тож той виступ у Кракові став першим, але не останнім для Сліпака. Роками пізніше він давав концерт ще в місцевому Національному музеї польського мистецтва XIX століття і в Краківській опері. Але не виступами одними. Принагідно згадували у Кракові про Василя і під час показу фільму “МІФ” – фільму про життя та загибель відомого на весь світ оперного співака дефіс українського захисника родом зі Львова, який свого часу змінив мікрофон на автомат, сцену – на окопи і загинув від російської кулі.
