Кшиштоф Пендерецький відомий нам не лише як геній музичної композиції, він був диригентом, викладачем та симфоністом. Людиною, яка змогла здобути світове визнання та вразити своїм новаторством у музиці. Пендерецький – це експериментатор, який все життя залишався композитором високого рівня. Це митець, який творив у різних жанрах, він писав як симфонічну, так й камерну музику, а серед його відомих шедеврів є навіть опери та джазові композиції. Крім того, йому тричі вдалося отримати нагороду “Ґреммі”, пише сайт krakow-trend.eu.
Чому Кшиштоф Пендерецький почав грати на скрипці?
Кшиштоф Пендерецький народився 23 листопада 1933 року у польському містечку Дембиця, але розкритися світу як видатний композитор зміг лише в Кракові. Ще з дитинства юний Кшиштоф цікавився музикою та відвідував приватні уроки гри на фортепіано. Його манив світ музики, йому відгукувалася кожна нота, здавалося б це той напрям в якому Пендерецький зможе розкрити свій потенціал, однак він покинув навчання.
Тяга до музики мов нове дихання зʼявилося у молодого Кшиштофа, коли той почув як батько грає на скрипці. Тоді він збагнув, що на фортепіано може зіграти перший-ліпший, а скрипка це значно складніший інструмент, на ньому не кожен може видати чистий звук. Відтоді Пендерецький почав вчитися гри на скрипці, й жодного разу не піддав свій вибір сумнівам.
В школі Кшиштоф зміг зібрати музичний гурт, який час від часу розбавляв сірі будні Дембиці своїми виступами. Так тривало до тих пір, поки Пендерецький не вирішив продовжити навчання в Кракові.
Життя Кшиштофа Пендерецького в Кракові
Юний абітурієнт вступив навчатися до Краківської консерваторії зовсім не підозрюючи й не сподіваючись на те, що колись цей заклад стане академією, яку назвуть на його честь. Саме тут й почалася історія Кшиштофа Пендерецького як композитора. Успішно закінчивши консерваторію Кшиштоф зміг стати викладачем у її стінах, а ті люди, які досі були наставниками стали для нього колегами та друзями. Пізніше Пендерецький зміг обійняти й посаду ректора.
Перш ніж Кшиштоф Пендерецький зміг досягти таких висот, він творив й демонстрував світові свій талант на різних конкурсах. Шлях до визнання розпочався у 1959 році, коли юний Кшиштоф переміг у конкурсі молодих композиторів. Тоді його імʼя стало відомим не тільки у Польщі, а й за її межами. Композиція “8ʼ37”, яку пізніше почали називати “Плач за жертвами Хіросіми” принесла йому міжнародне визнання, її транслювали по радіо у всіх куточках планети.
У 1962 році у Донауешингені Пендерецький презентував світові свій твір “Флуоресценції”. Це була не просто незвичайна композиція, а видовищне шоу. До гри інструментів симфонічного оркестру Кшиштоф додав звучання металевого листа, який імітував грім, різний свист, брязкальця, звук друкарської машинки, сирену та багато інших звуків. Глядачі були в захваті, ця композиція однозначно підтвердила його статус всесвітньо відомого композитора який по новому бачить світ музики. Проте по-справжньому відомим Кшиштоф Пендерецький став у 1966 році, коли презентував світу свій черговий шедевр під назвою “Страсті святого Луки”.
На початку музичної карʼєри Пендерецького вважали авангардистом, однак Кшиштофу цей статус дуже не подобався, адже, на його думку авангардні творці часто були безталанними. З часом йому вдалося позбутися цього статусу й показати світу кращу сторону своєї музичної діяльності.
Нова сторінка творчості Кшиштофа Пендерецького
У 1973 році у Пітерборо Пендерецький презентував свою дебютну симфонію. Під керівництвом Кшиштофа Лондонський симфонічний оркестр зіграв її. Це була остання робота, якою композитор підсумував 20 років своїх музичних пошуків. Також це була крапка в авангардній творчості та крок до чогось більшого, крок з якого розпочалася нова сторінка у творчості митця. Авангардизм мав залишитися в юності, настав час для симфонічних маніфестів “нового романтизму”.
Пендерецький не залишався осторонь політичної ситуації у Польщі. У 1980 році він розпочав написання нової композиції “Польський реквієм”, яку присвятив жертвам грудня 1970 року (“Lacrimosa”), кардиналу Вишинському (“Agnus Dei”), Варшавському повстанню, св. Максиміліану Кольбе (“Dies irae”) та жертвам Катині (“Libera me, Domine”). Пендерецький говорив, що якби не політичні перипетії він би не зміг написати такого твору, хоча ця тематика дещо цікавила його. Через свій твір Кшиштоф хотів донести масам на чиєму він боці.
Також Кшиштоф Пендерецький залишив свій слід у кінематографії, він написав музику до фільму “Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Також його композиції можна почути у таких фільмах, як: “Сяйво”, “Екзорцист” та “Маска”.
Пендерецький був не лише композитором, а й педагогом та диригентом. Він викладав у різних навчальних закладах світу, працював художнім керівником кількох філармоній і фестивалів, а також співпрацював з багатьма відомими оркестрами. Кшиштоф Пендерецький зробив неоціненний вклад у розвиток музичної справи Польщі тож поляки мають чим пишатися.
Джерела:
